Шановні жителі Вільшанської громади!!!
Сьогодні роковини з дня загибелі ще одного наша Земляка, мужнього Воїна, вірного сина свого рідного краю Проценка Руслана Васильовича. Тож давайте в цей день і ми згадаємо нашого Героя…
Біографія нашого Захисника мало чим відрізняється від будь- якої біографії звичайного Вільшанця.
Народився Руслан 6 січня 1983 року. Виховувався у дитячому садочку, 1989 року пішов до першого класу Вільшанської восьмирічної школи, яку й закінчив у 1998 році. Саме у Вільшані Руслан Проценко відбувся як людина, справжній чоловік, патріот своєї Батьківщини. Після закінчення школи вступив до Канівського училища культури.
У 2015 році, коли підступний ворог почав свою агресію проти українського народу, Руслан був призваний на захист рідної землі. Як вірний син України, наш Захисник відразу без вагань став на захист своєї Батьківщини, відбувши в зону АТО. У 2016 році був демобілізований, віддавши два роки життя служінню українському народу. Після цього працював на різних посадах у СТОВ «Вільшанка», Селищенському цукровому заводі. Але, потім зрозумів що його справжнім покликанням є захист Батьківщини, тож Руслан обрав шлях ВОЇНА. І у 2019 році підписавши контракт, знову вступив на службу до Збройних Сил України.
Повномасштабне вторгнення застало нашого Героя на бойовому посту. Тож з перших днів Руслан Проценко брав участь у відбитті збройної агресії. Наш Земляк був мужнім та відповідальним солдатом, відважно виконував накази командира і вірно служив народу України, перебуваючи на посаді водія – електрика радіовідділення взводу зв’язку механізованого батальйону. Під час одного з бойових виходів біля н.п. Роботино Запорізької області наш Захисник отримав тяжкі поранення внаслідок скиду з ворожого дрона. Довгих дев’ять днів тривала боротьба за життя, довгих дев’ять днів у рідних та друзів жевріла надія що наш Русланчик виграє цю боротьбу за життя і залишиться жити. Та, на жаль, 29 листопада серце Героя не витримало і він пішов у Вічність, загинувши під час виконання обов’язків військової служби, завдань пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України. Було йому лише 41 рік, чоловік у розквіті сил, якого вдома завжди чекала рідна матуся, кохана дружина та улюблена маленька донечка. Здавалося все життя було попереду. Але клятий ворог підло обірвав молоде життя…
Сотні людей з усієї громади з’їхалися того прохолодного зимового дня до Вільшани для того щоб вшанувати пам’ять загиблого та провести його в останню дорогу.
Наш Воїн пішов як Герой, як справжній патріот – захищаючи рідну земля від рашистської навали..
У цей трагічний для усіх день, насамперед, вкотре висловлюємо найщиріші співчуття мамі нашого Героя Катерині Іванівні, дружині Аллі, донці Тамілі, усій родині, близьким та знайомим. Разом з усією громадою розділяємо ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі. Ми завжди будемо пам’ятати Русланову чарівну посмішку та його добру душу.
Спочивай з миром, Воїне…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА СЛАВА ГЕРОЮ!!!