🇺🇦 Ще одна втрата 💔

🙏 Сьогодні Ярмолинеччина провела в останню земну дорогу свого вірного сина, мужнього воїна, який до останнього подиху захищав Україну від московських окупантів, уродженця села Кадиївка –Олександра Володимировича Баніту.

🥲 Велелюдний майдан – знову у скорботі, люди прийшли, щоб віддати шану Олександру, якого знали, поряд із яким жили, працювали.
Олександр Баніта народився 27 жовтня 1986 року в селі Кадиївка. У рідному селі провів дитячі роки, навчався у місцевій школі. Після закінчення 9 класу Сашко вступив навчатись до професійного навчального закладу №4 м. Хмельницький, де здобув професію механіка. Навчатись юнак любив ще з дитинства, особливо йому вдавались предмети природничо – математичного циклу. Отже, здобувши робітничу професію, повернувся додому. Тут влаштувався на роботу на підприємство СТОВ «Хорос – Плюс». Про Олександра колеги та односельчани згадують добрим словом, адже молодий чоловік завжди був старанний у роботі, допомагав усім, хто звертався, любив свою родину.
⚔️ Захищати Україну від ворога Олександр вирушив восени 2022 року. Таке рішення прийняв свідомо і добровільно.
Рідні чекали звісток, раділи, коли була можливість поспілкуватись. Але у квітні 2024 року зв’язок із Олександром обірвався. Сім’я отримала сповіщення про те, що їхній син, батько, брат Олександр Баніта вважається зниклим безвісти. Страшні слова, але все ж вони дають надію на те, що Саша – живий. Мати – Олена Михайлівна – 1 рік і 8 місяців чекала, що син знайдеться. Щотижня вона разом із іншими родинами зниклих безвісти стояла на мітингах та акціях, у будь – яку погоду, сподіваючись, що її голос, її відчай допоможуть знайти свого найріднішого. Чекала татуся додому і 7 – ми річна донечка Лєночка. Вона навіть приготувала йому подарунок – хрестик із Зарваниці, бо разом із бабусею їздила туди молотись за татка, у складі делегації родин полонених і зниклих безвісти. Але на жаль, звістка про Олександра, яку рідні отримали, стала трагічною. Із допомогою тесту ДНК було ідентифіковано тіло воїна – він загинув 5 квітня 2024 року на Покровському напрямку.
Сьогодні попрощатись із воїном прийшли знайомі та незнайомі люди, вони принесли живі квіти, як символ вдячності Герою за захист України.
Чин панахиди звершили священники ПЦУ під очільництвом благочинного Ярмолинецького округу о. Миколая Ковалика та за участі о. Петра Міщука – представника Римо – Католицької церкви.
Від імені Ярмолинецької селищної ради співчуття рідним та близьким Героя – земляка висловив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський.
Підтримати рідних прийшли і учасники спільноти родин полонених та зниклих безвісти. Зворушлива промова очільниці спільноти, депутатки Ярмолинецької селищної ради Наталії Беренди торкалась сердець присутніх. Прапори, кольоровий патріотичних дим, квіти, щирі сльози та слова пам’яті принесли із собою люди, які із Оленою Михайлівною стояли поряд в очікуванні звістки про своїх рідних. Сьогодні ж вони поряд з нею стояли у скорботі.
Вічний спочинок воїн знайшов у рідному селі. Земляки проводжали Героя, прихиливши коліна і серця.

💙💛 Вічна і Світла пам’ять воїну Олександру. Щира подяка за жертовність та любов до рідної землі.
Рідним та близьким Героя – щирі співчуття.