Щоби відволіктися від думок про війну – займаємося роботою. Знову про Володимирець. Поступово розкриваю для себе бурхливу історію цього містечка, яка нерозривно зв’язана з трьома шляхетськими родами – Чорторийськими, Красицькими і де Пурбе. Чорторийські залишили по собі спадщину у вигляді валів регулярного замку ( укріплення) XVI століття. А “будівельний “бум” прийшовся на 1827 рік, коли граф Вінцентій Юзеф Флоріан Красицький збудував цегляний завод і спорудив дві визначні споруди – палац та костел св. Йосипа. Але найбільш бурхливою була історія родини де Пурбе, які володіли Володимирецьким маєтком з 1914 по 1939 роки. Каміль де Пурбе (Kamilʹ de Purbe) належав до давнього франко-бельгійського роду і 1910 року одружився на польській графині Марії Мйончинській. Пара мала 10 дітей. Про історію родини де Пурбе можна написати книгу, що і зробили нащадки, видавши у Польщі спогади Каміля «Wołyńskie echa. Historia mojego życia piórem ujęta». Тут лише скажу, що сам Каміль був росіянами на два роки засланий за Урал, збудував дерев’яний костел у с. Антонівка ( 1925 р.), за діяльність на користь церкви Христової отримав титул папського камергера. У 1939 році під час німецької та радянської окупації Польщі, родина втратила всі маєтності, а їх діти відчайдушно боролися проти нацистів, двоє синів загинули, майже всі приймали участь у Варшавському повстанні 1944 року. Звичайно, все це панство ототожнювало себе в першу чергу з Польщею, а не Україною, але історія їх життя мені видається дуже цікавою та трагічною. #Володимирець #історія #Чорторийські #Красицькі #деПурбе