Щороку в четверту суботу листопада Україна єднається у скорботі, згадуючи мільйони наших земляків, що стали жертвами Голодоморів.

У XX столітті українці пережили три страшні хвилі голоду: 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років. Найжахливішим серед них став Голодомор 1932–1933 років — трагічна сторінка нашої історії, що забрала життя від 4,5 до 10 мільйонів людей.

Ця трагедія не зникає у минулому — вона залишається глибокою раною, яка болить і нинішньому поколінню. Ми маємо спільний обов’язок — зберегти пам’ять про кожну невинну жертву і передати її нащадкам, щоб подібне ніколи більше не повторилося.

Це не просто сторінка минулого — це наш спільний біль, рана, що й досі нагадує нам про цінність свободи, гідності та людського життя. Ми зобов’язані зберегти правду про ці події, щоб пам’ять про невинно загиблих жила в серцях кожного з нас.

Схилімо голови у спогаді про тих, хто загинув страшною голодною смертю, став жертвою репресій та нелюдського режиму. Помоліться за їхні душі, запаліть свічку пам’яті у своїх домівках — як знак шани, єдності та вдячності.

Нехай пам’ять про безвинно убієнних додає нам сили боротися за свою державу, працювати задля її розвитку та берегти те, що маємо сьогодні.

Нехай Господь береже наш народ від усіх лих.

Бажаю, щоб у кожній українській родині панували достаток і мир, щоб очі наших дітей завжди сяяли щастям, а на їхньому столі ніколи не бракувало хліба.

Сьогодні о 16:00 прошу всіх зупинитися на хвилину. Вшануймо пам’ять жертв Голодоморів хвилиною мовчання та запалімо Свічку пам’яті — вдома, на робочому місці або де б ви не перебували.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Підтримуємо тих, хто захищає нашу свободу.

Голова Немішаївської селищної ради
Петро ПЕРЕВОЗНИК