Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Це було масштабне нищення народу – виморювання українського населення, які жили в країні з найродючішими грунтами.
У православній церкві Успіння Пресвятої Богородиці села Клішківці після літургії були відправлені літія і молебень за мучеників, які померли під час голодомору.
Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду. Для цього окупанти масово вбивають, депортують українців і руйнують міста. Але зараз Україна має власну державу та Збройні Сили України, підтримку світу – військову, фінансову та дипломатичну. Трагічні події та злочини сьогодення доводять: пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Пам’ятаємо злочини геноциду та його жертв. Пам’ятаймо свою історію, бо хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього!