«Якби не Нафтуся, я б перед вами тут не стояв…»

Поезія найвищої проби. У цих словах – вся суть віршів українського поета Миколи Гриценка, творча зустріч з котрим відбулася учора, 17 грудня, в музеї міста-курорту Трускавця.
«Я – трускавецький хлопець, приймайте мене за свого», – каже Микола Семенович, і це не просто зворот, щоб сподобатися місцевій публіці. Зрештою, на зустріч прийшло багато немісцевих – гостей з сусідніх міст, внутрішньо переміщених осіб.

Те, що Микола Гриценко – трускавецький, є доконаним фактом. Вже 35 років підряд, щороку, інколи по декілька разів на рік, поет приїжджає сюди, і вже побував у більшості санаторіїв. Приїжджає як ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції. І зізнається, що якби не наша біопротекторна, чудодійна живильна вода «Нафтуся», то навряд чи стояв би він перед аудиторією в нашому Трускавці.

«Волокна» – збірка поезій Миколи Гриценка, написаних в період 2021-2025. Одна з небагатьох збірок, яка сотворилася, сформувалася не у Трускавці. Більшість з 13 збірок тісно пов’язані з нашим курортом, з парком «Адамівка», з санаторієм «Карпати» та іншими санаторіями, з тією благодатною аурою, яку творчі люди відчували тут сто, двісті років тому, відчувають її й зараз. Тому Миколі Гриценку болить, якщо бачить щось не те, якісь зміни на гірше, і говорить про це відкрито. Але, Богу дякувати, Трускавець твердо стоїть як оазис у пустелі, як острівець у неспокійному морі, як справжня Європа в пострадянському середовищі.

Сумарно Микола Гриценко у Трускавці прожив 3 роки свого життя. Крім 13 поетичних збірок на різну тематику він «видав» і три фільми про Трускавець. Крайній, «Трускавець: портрет мого міста», вражає високим стилем, художністю, гармонією, котра пливе від першої до останньої хвилини стрічки.

Зустріч з шанувальниками поезії у музеї Трускавця – частина турне-презентації поета. Він вже побував у Львові та Дрогобичі, попереду – Золочів та Рівне. Ця зустріч – елемент у творчому житті людини, котра не просто відпочиває у Трускавці, а й робить тут добрі діла. Наприклад, в ці грудневі дні він був одним з ідейних натхненників та організаторів, а, зрештою, й реалізатором вшанування 135-ліття від дня народження голови Проводу ОУН Андрія Мельника. Спільно зі своїм давнім приятелем, генеральним директором ГКК «Карпати» Левом Грицаком Микола Гриценко постійно ставить собі питання: «Що ще доброго я можу зробити для Трускавця?».

«Так, як декламував вірші автор на сьогоднішній імпрезі, так не читав до цього ніхто, мурашки бігли по шкірі. Це був вибух емоцій, переживань, аплодувань. Автор зачитував і закохував нас в свої власні вірші, на різну тематику. Були серед них – про любов, про кохання, інтимна лірика, вірші, присвячені дружині, про рідне село (зазначу, пан Микола родом з Сумщини, на даний момент проживає в Києві) і, звичайно, вірші на злободенну і таку, на сьогоднішній час, актуальну тематику – про війну…», – ділиться враженнями від поетичного вечора трускавецька поетеса Оксана Щерба.
І це правда, бо, за висловленням академіка Івана Дзюби, «поетична мова Миколи Гриценка, наче легка, позбавлена метафоричної напруги, – але, часом, увесь вірш стає великою метафорою життя».

Багато можна говорити і писати про цю подію, але слова навряд чи передадуть той настрій, який панував у залі. Спогади дитинства та юності, надзвичайно велика та палка любов до рідного присілка Самар (село Тимченки) Сумської області, уболівання за долю України, за рідну мову, за збереження людяності у наших серцях.

Навіть якщо б директорка музею Галина Коваль не представила поета зі всіма його регаліями на початку презентації «Волокон», а краєзнавець Іван Скибак не привідкрив би таємниці, вивідані за довгі роки знайомства та дружби з автором, то все одно Микола Гриценко залишив би глибокий слід у серцях присутніх. Шкода лише, що так рідко він дарує трускавчанам миті зустрічі зі своєю поезією найвищої проби. Бо презентація 17 грудня 2025 року в музеї – лише друга. Перша – поетичної збірки «Лови/Love» – відбулася у квітні 2019-го в УРБАН-бібліотеці.

«Половина присутніх, як з’ясувалося, переселенці з окупованих та прифронтових територій. Якщо я зігрів їхні серця щирим словом, почуватимусь – щасливим. Дякую, місто моєї творчості, дякую, мій Трускавець!», – скромно та лаконічно підбив підсумки зустрічі у курортній столиці України поет, прозаїк, журналіст, громадський діяч. Президент благодійної організації «Фонд сприяння ініціативам газети «День», член Національної спілки журналістів України, перший заступник голови Національної спілки письменників України (з березня 2024 року), Заслужений діяч мистецтв України, викладач Київського університету імені Бориса Грінченка, лауреат літературних премій і конкурсів, великий приятель та популяризатор Трускавця Микола Семенович Гриценко.