Я просто в шоці від того, що прочитала!
Виявляється, стародавнє велетенське городище Пліснесько було набагато більше за тодішній Київ!

А тепер про все поступово.

Минулого тижня я написала про давнє городище Стільсько, і мій пост прочитало 250000 людей. Тож сьогодні вирішила розповісти ще й про Пліснесько. Чому? Бо про нього йдеться у моєму історично-пригодницькому романі-трилогії «Ґардаріка. Таємниця забутого світу».

Це місто, де правив Олег (той, що Віщий), а також народилася і виросла майбутня княгиня Ольга. Олег прийшов на ці землі не просто так. Він був зятем тутешнього князя Будомира.

Отже – Пліснесько. Це знову ж таки територія Білих Хорватів. Нагадую, що білі хорвати – це ті ж ми. І коли загроза йшла зі сходу та півночі, частина люду емігрувала далі на захід, як і під час сьогоднішньої війни, решта ж залишалася обороняти рідну землю.

Хочу уточнити стосовно назви “Білі Хорвати” (бо люди в коментарях питають). Наскільки мені відомо, були три гілки хорватів, а саме:
Білі Хорвати (Карпати),
Чорні Хорвати (Моравія , Словаччина),
Червоні Хорвати ( Балкани).
Але (якщо чесно) мені слово “хорвати” межує зі словом “горовати”, тобто ті, що в горах. Мені здається, ні для кого сьогодні не секрет, що українці – це нащадки Білих Хорватів.

Залишки Пліснеська знаходяться біля села Підгірці Золочівського району Львівської області, на шляху від Золочівського (Олеського) до Підгорецького замків.

Якщо нам колись втюхували якусь таку стародавню історію про існування якихось незрозумілих «племен» перед приходом Віщого Олега, то знайте, людоньки, що це все неправда! Бо то були не племена, а повноцінна держава з розвиненим диференційованим суспільством, де було віче і обирали князя. А ще обовʼязково в управлінні державою брав участь характерник. І так – тут було язичництво.

Як відомо, до 982 року Пліснесько не перебувало під впливом Києва і навіть забудовувалось за зовсім іншими принципами, ніж міста Подніпровʼя чи Приладожжя.

Ррзкопки тут вже тривають два століття (від 1810 року) і виявили дуже багато цікавого!

Тут є також, як і в Стільсько, вали, курганний могильник ХІ-ХІІ ст, Давньословʼянський культовий центр VII- Х ст., Словʼянське городище ІХ-Х ст. ,Давньоруське городище ХІІ-ХІІІ ст., Підгорецький монастир (колись іменований Плісненський)

Тут дещо збереглася лінія захисних валів довжиною 7 км. Але слід враховувати те, що межі міста були набагато більшими, бо з одного боку була гора, з двох інших- яри біля потічків, а між ними З ПІВНІЧНОЇ СТОРОНИ – 9 ліній оборони!!!
Вали були висотою 3-5 метрів , шириною 8-10 м. А ще – глибоченні рови! Над лініями оборони стояли вежі, збудовані на камʼяній основі.

З північної стррони наступав київський князь Володимир Великий у 992-993 рр. І тоді (як припускають історики) Плінесько було спалене майже вщент, хоч я більше схиляюсь до думки, що спалене вщент воно було після нападу Батия в 1240 році. Бо до того часу воно ще нормально існувало.

Скажу більше: по дорозі з Дрогобича до Львова можна побачити назву Солонське. Так ось! На цій території існувало також велетенське городище Солонсько (або Солонко). І тут також збереглися тборонні вали.

Дякую за всі поширення, коментарі, плюсики(окрема дяка) та вподобайк, адже завдяки цьому більша кількість читачів матиме змогу прочитати цей допис.

ЗавждиВашаВеронікаМосевич

PS:

історичні романи
«ВИШИВАНИЙ. Нащадок величної династії»,
«Біжи, Мартусю!»,
«Ґардаріка. Таємниця забутого світу» (трилогія), перекладений німецькою мовою перший том «Gardarica. Das Geheimnis der vergessenen Welt”, збірку історичних дописів «Дрібка історії пбо дослідження величі Ґардаріки»,
збірку поезій про війну «Між небом і землею»,
патріотичну казку «Маленьке жабеня Кузька»
можна замовити, написавши мені на месенджер або на вайбер чи вотсап телефону

+380676725902(вайбер, вотсап)
+380960313175(вайбер)