Аж до Теплика розтягнулася біль від ракетного удару по Вінниці у 2022 році, який стався три роки тому, але його наслідки досі боляче відгукуються у серцях українців. Ця трагедія навіки залишиться чорною сторінкою в історії міста та всієї країни, нагадуючи про жорстокість російського терору. У третю річницю трагічних подій, що сколихнули Вінницю, представники місцевої влади та громади зібралися, щоб вшанувати пам’ять невинних жертв. Людмила Головашич, начальник Гайсинської РВА, та Руслан Трамбовецький, Теплицький селищний голова, разом із мешканцями Теплицької громади, вклонилися пам’яті Вікторії Анатоліївни Рекути та її сина Максима Богдановича Жарія. Їхні життя були обірвані внаслідок цього жахливого акту російської агресії. 14 липня 2022 року стало днем, коли серце Вінниці стиснулося від болю. Росія здійснила прицільний ракетний удар по Вінниці, спрямовуючи ракети на мирне місто. Снаряди влучили у будівлю з офісними приміщеннями, яка перетворилася на руїни. У момент цього підступного ракетного удару Вікторія та її синок Максим перебували у клініці “Нейромед”, що розташовувалася саме в цьому офісному центрі. Від будівлі клініки, де люди шукали допомоги та лікування, не залишилося нічого, а більшість тих, хто там перебував, загинули. Цей ракетний удар по Вінниці став ще одним свідченням невибіркової жорстокості окупантів. Вікторія Анатоліївна Рекута, що родом з Теплицької громади, була не просто лікарем-стоматологом Теплицької лікарні. Вона була надзвичайно доброю, чуйною людиною, високоталановитим спеціалістом, люблячою мамою та турботливою донькою. Її відданість професії та близьким викликала захоплення. Її синок Максимко, якому лише нещодавно виповнилося 7 років, був яскравим, активним та надзвичайно допитливим хлопчиком. Він мріяв про майбутнє, повне пригод і відкриттів. У них могло бути довге і щасливе життя, наповнене радістю, успіхами та сімейним теплом. Проте, російський кат у черговий раз здійснив злочин щодо українців, перекресливши всі надії, обірвавши світлі мрії та відібравши людські життя. Ця річниця трагедії є нагадуванням про жахливі злочини війни, які продовжує чинити агресор на українській землі. Того чорного дня, внаслідок російського теракту, загинули 29 невинних людей, серед яких було троє дітей. Кожен з них мав свої мрії, плани та родини, які тепер сумують. Цей ракетний удар по Вінниці залишив глибоку рану в серці кожного українця. Закликаємо кожного згадати цих жертв російського терору у своїх молитвах. Пам’ять про них — це не лише данина поваги, а й нагадування про те, за що бореться Україна. Ми ніколи не забудемо тих, чиї життя були забрані агресором. Пам’ятаємо… Ми пам’ятаємо кожне ім’я, кожну обірвану долю, кожен акт безглуздої жорстокості. Російські злочини війни не залишаться безкарними.