Україна стрімко старіє — і вже до 2035 року третина громадян буде віком 60+. Але це не демографічна катастрофа, запевняють експерти, а нова можливість для економіки, ринку праці та культурної трансформації. Як змінюється уявлення про «старший вік»? Чому бізнес інвестує у здоров’я й нові ролі працівників незалежно від віку? Як держава перебудовує політику? Та успішні кейси — на прикладі компанії «Астарта», яка вже змінює правила гри.

Демографічна структура України стрімко змінюється. За прогнозами, вже до 2035 року третина населення країни буде віком 60+. У цих змінах є як виклики, так і шанс. Астарта та Міністерство соціальної політики України об’єднали зусилля, щоб закласти підґрунтя для розробки системних рішень у сфері активного довголіття. У центрі майбутньої програми активного довголіття, як частини Демографічної стратегії до 2040 року, — людина, її гідність, право на розвиток, соціальну включеність і професійну реалізацію впродовж усього життя.

Суспільство, у якому дорослішання відкриває нові можливості

Щоб створити інклюзивне суспільство, у якому вік не стає перешкодою, а відкриває нові можливості, важливо глибоко розуміти, що заважає людям залишатися активними впродовж життя. Саме тому за ініціативи Мінсоцполітики та Астарти було проведено перше в Україні масштабне дослідження бар’єрів для людей віком 45+ і 60+, яке виявило цілий спектр викликів — від погіршення здоров’я й низької зайнятості до упереджень, самотності та браку міжпоколіннєвої підтримки.

«Ми будемо мати суспільство інше за своєю структурою. Це вже не ті цифри, які були до 2022 року. І головне — ми бачимо, що поряд зі зміною вікової структури зростає низка факторів вразливості: погіршення фізичного й ментального здоров’я, брак цифрових навичок, стигматизація на ринку праці», — зазначає Ірина Рубан, співзасновниця Ruban Litvinova Social Impact Agency.

Ці зміни — не просто цифри з кабінетного дашборду. Це факт, з яким не встигає змінитися мислення суспільства.

Економіка також недораховується. Уже сьогодні працює лише 27% людей у віці 55+. Ще 74% людей у категорії 60+ не лише не працюють, а й не шукають роботу. І лише 5% – її активно шукають.

Чому? Дарина Марчак, перша заступниця міністра соціальної політики, зазначає:

«Мене найбільше вразили дві цифри. Перша: лише 27% людей 55+ працюють. І друга — 60% жінок змушені доглядати за рідними. А це означає: жінка випадає з ринку праці, не добирає пенсійного стажу, не отримує гідної зарплати. І в результаті – має в середньому на 30% нижчу пенсію. Ми все життя позбавляємо її можливості самореалізовуватись, а потім ще й караємо за це на старість».

Те, що в одній країні сприймається як повноцінний трудовий та соціальний ресурс, в іншій — як «тіньовий вік». І причина цього, на думку Марчак, глибша за економіку:

«У нас страшенно викривлене уявлення про вік. Людині 50 років — і її вже вважають старшою. Хоча за класифікацією ВООЗ, до 65 — це ще дорослий вік. Я дуже хочу, щоби ми як країна стали такою, де не страшно старіти», — додає посадовиця.

«Держава має і буде партнером у цьому процесі — відкривати можливості, усувати бар’єри та підтримувати активне довголіття», — зазначила Оксана Жолнович, Міністерка соціальної політики України.

Як український бізнес вже змінює правила?

Для Астарти активне довголіття — це вже щоденна практика: компанія створює середовище, у якому працівники всіх вікових груп можуть розвиватися й залишатися активними якомога довше. Такий підхід відповідає глобальним трендам і допомагає формувати нову культуру праці, де здоров’я, залученість і професійне довголіття стають ресурсом стійкості бізнесу та ринку праці загалом.

«Існує думка, що активне довголіття — це тільки про людей старшого віку. В Астарті ми закладаємо цю культуру для всіх — від молодого фахівця до досвідченого професіонала. Адже довге, повноцінне професійне життя починається не з пенсійного віку, а з першого дня відповідального ставлення до себе, свого здоров’я, розвитку та балансу. І для бізнесу це не просто гуманістичний підхід — це стратегічний антикризовий інструмент. У період демографічних змін інвестиції в добробут і потенціал кожного працівника — незалежно від віку — стають умовою економічної стійкості і довголіття компанії», — каже Віктор Іванчик, засновник і генеральний директор агропромхолдингу «Астарта-Київ».

«Ми зробили акцент саме на життєвому циклі. Бо довге активне життя — це не питання удачі чи генетики. Це культура щоденних рішень: дбати про себе, вчитися, не знецінювати свій вік», — додає Світлана Мозгова, директорка по роботі з персоналом, корпоративного партнерства та комунікацій агропромхолдингу «Астарта-Київ».

Уже декілька років поспіль «Астарта» реалізовує програму «Здорові. Незламні» — з акцентом на фізичне та метальне здоров’я. Вона охоплює регулярні чекапи, діагностику, профілактику, просвітницькі заходи і спортивну активність. До прикладу, щомісяця на підприємствах компанії відбуваються лекції не лише професійного, а й світоглядного характеру: від національної ідентичності до психоемоційної самодопомоги.

Це лише частина ширшого системного підходу, який реалізує Астарта. Окрім фокусу на фізичне й ментальне здоров’я, компанія впроваджує нові кар’єрні ролі, розвиває культуру наставництва, підтримує інклюзивність, працює зі стереотипами, профорієнтацією, мотивацією. Це частина стратегії життєстійкості компанії, тому робить це як на рівні холдингу, так і на рівні громад та України — долучившись до створення програми Активне довголіття для Демографічної стратегії 2040 у партнерстві з Міністерством соціальної політики.

Наставництво замість стигми: нові ролі після 50+

Одне з найпоширеніших упереджень — люди у віці 50+ не навчаються. Проте досвід «Астарти» показує зворотне. 30% учасників навчальних курсів компанії – це працівники віком 50+, і це не випадковість. Тут створено власну платформу дистанційного навчання, яка вже вийшла за рамки самої компанії: нею користуються також партнери, фермери, громади. Навчання відбувається не лише з професійних дисциплін. Це також освіта з фінансової грамотності, цифрових навичок, безпеки від шахраїв, ментального здоров’я.

У фокусі – адаптивність. І можливість горизонтального та вертикального кар’єрного руху. Людина може не просто залишатися в професії, а трансформувати свою роль: з операційної на менторську, з бізнес-функції – у соціальну.

Стереотип про нібито нездатність до навчання — один із найшкідливіших. Але, як з’ясовується, він ламається не деклараціями, а правильною архітектурою можливостей: коли в компанії є система наставництва, платформа доступного навчання, культура гідності та горизонт зростання.

«Коли компанія будує модель, у якій робота — це не просто посада, а розвиток, зв’язок і спільність, тоді вік перестає бути фактором виключення. А стає джерелом досвіду», — підсумовує Мозгова.

Рівність — це не гасло, а економічна необхідність

Старіння населення — це не винятковий «український виклик». За словами Рейчел Кін, представниці Посольства Великої Британії, до 2035 року кожен другий у світі буде віком понад 50 років.

«Демографія — це про людей. Про те, ким ми є, ким можемо бути, і ким ще не стали. А інвестиції в людей — це інвестиції в Україну. Бо саме люди — найбільший ресурс країни», — наголосила вона у своєму виступі.

Україна не лише старіє. Вона робить це в умовах війни, втрат, нестабільності – і водночас формує нову філософію. Саме в цьому контексті з’явився пріоритет активного довголіття, і як частини Стратегії безбар’єрності, започаткованої першою леді Оленою Зеленською. Відкритість, інклюзія, видимість різного досвіду в економіці – це не про політкоректність, а про відновлення продуктивності на нових засадах.

«Дійсно, після 45 починаються зміни. Але це не межа. Це запит: що я роблю, аби зберегти своє здоров’я, свою функціональність? Як перенавчаюся? Як змінюється мій колектив?» — розповіла Тетяна Ломакіна, радниця-уповноважена Президента з питань безбар’єрності.

Інша складова — адаптація політик до реалій. Це не лише інфраструктура, а й визнання зменшеної продуктивності, потреба в гнучких умовах, а також компенсаційних механізмах. Як зазначає Ломакіна, в Європі це — норма:

«Там компенсують втрату продуктивності субсидованими робочими місцями. Ми лише починаємо, але рухаємося правильно. Головне — щоб разом з державою рухалося суспільство. Ці зміни не можна делегувати лише уряду».

У цьому контексті згадують Японію, де 30% ВВП — це саме сектор догляду. Гарні будинки для людей старшого віку, забезпеченість, активність — усе це не «культура поваги», а добре структурована галузь. І Україна може піти цим шляхом, якщо збудує свою модель.

Що далі?

Те, що ще вчора здавалося нішевою темою, сьогодні переходить у стратегічний мейнстрим. Демографічна стратегія вже затверджена Кабінетом Міністрів. Плануються перші масштабні кроки: національний Тиждень дорослого стажера, оновлення HR-стандартів, запуск нової моделі соціальних послуг, інтеграція довголіття в корпоративні стратегії.

Досвід Астарти показав головне: довголіття — не про старість. Воно про усвідомлену молодість, що триває завдяки здоров’ю, розвитку, участі, повазі. Бо справжня сила віку — не в роках. А в тому, як ми вміємо їх наповнювати.

Говорити про вік — замало. Час діяти. Усвідомленість, піклування про фізичне та ментальне здоров’я впродовж всього життя, навчання, робота з упередженнями, нові ролі та культура піклування — це вже не пілот, а реальна інфраструктура змін.

І завдання номер один: масштаб. Бо в цій новій країні, яка народжується посеред викликів, довголіття — не тягар, а шанс прожити хороше життя

Теги:   Астарта Демографія Професії Довголіття Міністерство соціальної політики України

« повернутися