---

Актуальна податкова інформація

 

01 липня 2024 року

Додаток

 

Чи є платником екологічного податку підприємець, який використовує дизельний генератор під час відсутності електроенергії у період воєнного стану?

 

Відповідно до пункту 240.1 статті 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Підпунктом 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VIII (Екологічний податок) ПКУ, із визначення стаціонарних джерел забруднення (в значенні підпункту 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) виключені електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, у власників електрогенераторних установок, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, не виникають податкові зобов’язання з екологічного податку.

 

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=39792

 

Чи підлягає оподаткуванню військовим збором дохід, отриманий громадянином від продажу рухомого майна?

 

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 розділу ІV ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, – 1,5 відсотки від об’єкта оподаткування.

Згідно з підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 розділу ІV ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 розділу ІV ПКУ включається частина доходу від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статті 173 розділу ІV ПКУ.

Водночас, підпунктом 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 пункту 170.13 прим. 1 статті 170 розділу ІV ПКУ та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, зазначені в абзаці першому пункту 10 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.9 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ) та доходи, зазначені в пунктах 13, 15, 16, 17 і 18 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.10 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Враховуючи викладене, оскільки об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи – резидента, до якого включається частина доходу від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статті 173 ПКУ, то сума такого доходу оподатковується збором за ставкою 1,5 відсотка.

Разом з тим, не є об’єктом оподаткування військовим збором сума доходу, отримана фізичною особою – резидентом від операцій з продажу рухомого майна відповідно до пункту 173.2 статті 173 ПКУ.

 

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=39472

 

Дії ФОП – платника єдиного податку у разі перевищення обсягу доходу, визначеного для платника єдиного податку відповідної групи

 

Вимоги, у тому числі щодо розміру доходу, за умови дотримання яких фізичні особи-підприємці мають право перебувати у відповідній групі платників єдиного податку, визначені у пункті 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 293.8 ст. 293 ПКУ ставки, встановлені підпунктами 293.3 – 293.5 статті 293 ПКУ, застосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування;

2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Платники, визначені у підпунктах 1, 2 пункту 293.8 статті 293 ПКУ, до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява щодо переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Крім того, згідно з підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом пункту 291.4 статті 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ визначено, що суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 ПКУ.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ.

Згідно з підпунктом 298.1.5 пункту 298.1 статті 298 ПКУ за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Отже, у разі перевищення платником єдиного податку першої або другої групи обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, фізична особа- підприємець повинна здійснити перехід на застосування іншої ставки податку (змінити групу єдиного податку) або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування.

У подальшому фізична особа-підприємець може повернутись або здійснити перехід на сплату єдиного податку як платник першої або другої групи з початку календарного року, наступного за роком, в якому нею виконано вимоги, визначені пунктом 291.4 статті 291 ПКУ щодо обраної групи єдиного податку, у тому числі і щодо обсягу доходу.

 

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=28139

 

Яким чином платник повинен повідомити про оскарження ППР податковий орган, який затвердив це рішення?

 

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПКУ у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПКУ або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (абзац четвертий пункту 56.3 статті 56 ПКУ).

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 ПКУ) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5 статті 56 ПКУ).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов’язковим у випадках, визначених ПКУ (абзац перший пункту 42.4 статті 42 ПКУ).

Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику надіслати лист (запит тощо) до відповідного органу ДПС, у т. ч. повідомлення про оскарження податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення до відповідного органу ДПС. Форма підготовки такої кореспонденції передбачає заповнення або вибір із запропонованих наступних реквізитів: регіон в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого відправляється лист (запит тощо), тип документа, тематика звернення, короткий зміст листа та сканований документ, який необхідно завантажити (файл повинен бути у форматі pdf з обмеженням розміру не більше 5 МБ). Відправлені листи можна переглянути у вкладці «Вихідні документи» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Протягом одного робочого дня після надсилання листа до органу ДПС автор електронного листа повідомляється про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації запиту в органі ДПС, до якого цей запит направлено. Інформацію щодо отримання та реєстрації листів в органі ДПС користувач може переглянути в вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.

Отже, платник податків одночасно з поданням скарги до ДПС зобов’язаний листом повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення в один із таких способів:

письмово (рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з описом вкладення);

в електронному вигляді через меню «Листування» приватної частини Електронного кабінету у форматі pdf з обмеженням розміру не більше 5 МБ.

При цьому Повідомлення складається у довільній формі.

 

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=40422

 

Як можна самостійно виправити помилки у раніше поданій декларації та чи нараховуються у такому випадку штрафні санкції?

 

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 розділу ІІ ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 ПКУ, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року наступного за звітним.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 статті 50 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотки від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 ПКУ або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9 прим. 1.3 пункту 141.9 прим. 1 статті 141 ПКУ у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу “витягнутої руки”, у строк не пізніше 01 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 ПКУ (перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги), то штрафи, визначені у пункті 50.1 статті 50 ПКУ, не застосовуються.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 ПКУ.

Якщо платник місцевих податків (у частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю та єдиного податку четвертої групи) після закінчення граничного строку подання звітної декларації подає декларацію у зв’язку зі змінами об’єкта та/або бази оподаткування (на підставі даних, внесених до відповідних державних реєстрів), то штрафи не застосовуються (пункт 50.4 статті 50 ПКУ).

Згідно з підпунктом 112.8.8 пункту 112.8 статті 112 ПКУ обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 ПКУ, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПКУ (щодо правопорушення, передбаченого пункт 123.1 статті 123 ПКУ).

Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим пункту 50.1 статті 50 ПКУ, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 ПКУ.

Пунктом 120.2 статті 120 ПКУ визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім – п’ятим пункту 50.1 статті 50 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого пунктом 120.2 статті 120 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати) та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 ПКУ, суми податкових зобов’язань та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 “Відповідальність” розділу II “Адміністрування податків, зборів, платежів” ПКУ, не застосовуються.

Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 ПКУ, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ).

Нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПКУ) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПКУ).

На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац третій пункту 129.4 статті 129 ПКУ).

 

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=38154

 

 

 

 

 

 

---

« повернутися