🌿 Алея Надії – це не просто меморіал, а глибокий символ незламної віри, вічної пам’яті та нерозривної єдності українського народу. Сьогодні в нашому місті відбулася надзвичайно важлива та зворушлива подія – урочисте відкриття Алеї Надії, присвяченої нашим відважним українським воїнам, які, віддаючи свій обов’язок, потрапили в полон до ворога або ж вважаються зниклими безвісти під час жорстокої російсько-української війни. Ця ініціатива має на меті не лише вшанувати пам’ять, а й підтримати тисячі родин, які щодня живуть з болем очікування та надії на повернення своїх рідних. Це місце стане нагадуванням для кожного про ціну свободи та жертовність наших захисників. Проєкт Алеї Надії – це крок до зміцнення духу громади та вираження щирої вдячності.

Церемонія відкриття, сповнена глибокого сенсу, зібрала навколо себе численні серця: родини військовополонених, чиє життя наповнене болем та сподіваннями, представників місцевої влади, що підкреслило значущість події на офіційному рівні, духовенства, яке благословило цю благородну справу, військових, що продовжують боротися за Україну, а також небайдужих громадян, які прийшли висловити свою підтримку та солідарність. Атмосфера була пронизана одночасно сумом і потужною надією, адже кожне обличчя відображало спільну мету – пам’ятати та чекати. Ця Алея Надії стане місцем зустрічей, молитов та вічної пам’яті про тих, хто бореться за наше майбутнє, перебуваючи в найтяжчих умовах. Кожен елемент Алеї Надії ретельно продуманий, щоб передати глибокий символізм та непохитну віру.

🕯️ Хвилиною мовчання всі присутні вшанували неперевершений героїзм та незламну мужність наших воїнів, які самовіддано стали на захист рідної землі. Цей момент глибокої пошани ще раз запевнив кожного: ми ніколи не забудемо і не забудемо нікого з тих, хто пожертвував усім заради нашої свободи та мирного неба. Після зворушливої хвилини пам’яті до присутніх звернувся міський голова Микола Наконечний, наголосивши на надзвичайній важливості всебічної підтримки кожної родини, яка щодня живе у тривозі та нестерпному очікуванні своїх синів, чоловіків та батьків. Його слова прозвучали як запевнення у тому, що громада стоїть пліч-о-пліч з тими, хто переживає найважчі випробування, і що пам’ять про українських воїнів буде жити вічно.

Глибоко емоційними та пронизливими були й виступи родичів захисників, які, незважаючи на особистий біль, знайшли в собі сили поділитися частинкою своєї душі. Вони розповіли про свої нестерпні страждання, але водночас і про незгасну надію, яка, наче промінь світла, не згасає навіть через роки невизначеності та чекання 💔✨ Їхні слова стали живим свідченням незламності людського духу та віри у краще майбутнє. Кожна історія, розказана на Алеї Надії, підкреслювала важливість продовження боротьби за повернення кожного українського воїна додому, а також необхідність постійної уваги та підтримки тим, хто залишається чекати. Ця подія підкреслює глибоку національну травму, але водночас і непохитну рішучість суспільства.

🎗️ Наприкінці заходу, що став кульмінацією емоційного піднесення, родини полонених і зниклих безвісти здійснили символічний жест: вони дбайливо перев’язали портрети своїх захисників стрічками, які уособлюють незламну віру у їх швидке повернення додому та непохитну надію на возз’єднання. Алея Надії – це наша колективна обіцянка: вічно пам’ятати про подвиг кожного українського воїна, безперервно підтримувати тих, хто чекає, і ніколи не припиняти вірити у їх швидке повернення. Це місце – живий пам’ятник силі духу та національній єдності, що нагадує про непохитну волю до перемоги.