Біля храму у селі Княгиничі росте Сад надії. Символ юності, життя, майбутнього. Молоді деревця тягнуться до неба, немов душі тих, хто мав стати корінням, гілками, плодами великого українського дерева. Мав народжувати нові покоління, творити, працювати, жити…Та не всі добрі Божі Паростки витримали люті морози війни. Комусь не судилося навіть зацвісти, пустити свою родову гілку. Їхні імена — вже не в майбутньому, а в нашій пам’яті.

Учора громада зібралася тут, аби вшанувати шістьох Героїв — Ігоря Івасика, Петра Ганусина, Мар’яна Шрамка, Андрія Гарасиміва, Юрія Стомарівського, Володимира Роїка. Їхні імена викарбувані не лише на стелах — вони вписані в історію краю, у щоденні молитви, у кожну краплю дощу, що того дня падала з неба, змішуючись зі сльозами рідних.

Ідея створення Алеї виникла навесні 2025 року. Вона народилася з болю — і з любові. Зі щирої ініціативи отця Павла Кадлуба та Катерини Жовнір, мами загиблого захисника Мар’яна Шрамка. Звернувшись до старости округу Оксани Бабич із проханням увіковічнити пам’ять про полеглих земляків, вони одразу отримали підтримку. Так справа, що народилась зі сльози матері й молитви священника, згуртувала громаду Княгиницького старостинського округу. Долучились місцеві жителі, підприємці, фермери, воїни… Усі, хто відчув: ця алея — не пам’ятник. Це — жива частина нашого народу. Ця Алея пам’яті є свідченням того, як громада вшановує своїх Героїв. Кожне деревце в Саду надії, як і кожна стела на Алеї пам’яті, нагадує про жертву та незламність духу.

Серед тих, хто зробив Алею пам’яті можливою, дуже багато імен — добрі серцем і ділом люди. Зокрема, ТзОВ «Захід-Агро МХП» (Оксана Коваль), фермер Сергій Мокрицький, підприємці Любомир і Михайло Герасимчуки, Олег Гавришко. Вони допомогли з матеріалами, хрестом, бруківкою… День за днем на місці майбутнього меморіалу працювали Михайло Кузик і наш воїн Петро Лесів — вони не лише керували процесом, а вкладали душу в кожен метр цієї святої землі. Їхня самовіддана праця стала основою для створення цього важливого місця пам’яті.

Жителі Княгиничів, Загір’я, рідні полеглих, адміністратори, працівники культури, освітяни — кожен зробив свій внесок. Хтось — фізичною працею, хтось — фінансово, хтось — молитвою. Але головне: ніхто не залишився осторонь. І вже за кілька серпневих тижнів у Княгиничах постало місце гідної шани — Алея пам’яті. Ця спільна праця символізує єднання громади навколо пам’яті про загиблих Героїв.

Територія для алеї обрана невипадково. Як зазначив під час чину освячення отець Павло Кадлуб, її «вказав сам Дух Святий». «Це місце – обране, – додав священник. – Весною ми освятили тут Сад надії, а тепер — Алею пам’яті. І кожен, хто проходитиме повз неї — хай зробить знак хреста. Бо для цих хлопців це важливо. А ще важливіша — молитва. За тих, хто живе у вічності. І за тих, хто нині на передовій. Перемога — завжди за Правдою. Молімося. Україна – наша земля. Захищати її ми повинні кожен — так, як можемо».