Амурський чебачок вперше з’явився в українських водоймах за часів Радянського Союзу. Його випадково завезли разом із мальками далекосхідних риб, таких як білий товстолобик і білий амур, яких активно впроваджували у рибних господарствах для біомеліорації. На відміну від своїх «супутників», чебачок амурський чудово адаптувався до місцевих умов і почав стрімко розмножуватися.

Олег Маренков детально розповів про особливості цього інвазивного виду та потенційні шляхи боротьби з ним.

Історія появи та швидкість розмноження

Батьківщина амурського чебачка – басейн річки Амур на Далекому Сході. Ця невелика рибка, за словами іхтіолога, має короткий життєвий цикл – всього три роки. При цьому статевої зрілості вона досягає вже в перший рік життя. За один сезон пара чебачків може відкласти до тисячі ікринок, і за сприятливих умов приблизно 2-4 малька зможуть досягти статевої зрілості. Це означає, що щорічно чисельність амурського чебачка може зростати в рази. Вже у 60-х роках минулого століття ця риба поширилася по водоймах України, переміщуючись течією та завдяки діяльності людини.

На відміну від завезених білого товстолоба та білого амура, які не розмножуються природним шляхом в Україні через специфічні вимоги до температури та течій, амурський чебачок знайшов ідеальні умови для нересту та розвитку у наших водах. Це сприяло його швидкому поширенню.

Небезпека для екосистеми

Олег Маренков наголошує, що амурський чебачок не є прямим хижаком, який знищує аборигенні види риб. Однак його всеїдність та висока репродуктивна здатність створюють приховану, але серйозну загрозу. Чебачки активно поїдають зоопланктон, ікру та мальків місцевих видів риб. Це призводить до зменшення чисельності аборигенних видів, таких як пічкур, гірчак, плітка, краснопір. У деяких річках, наприклад, Самара та Вовча, вже спостерігається значне скорочення популяцій пічкурів через домінування чебачка.

Крім того, амурський чебачок може проявляти агресію, збиваючись у зграї та пошкоджуючи плавці та луску інших риб. Існує також незвичайна поведінка – чебачки можуть підпливати до людей, відкушуючи нарости на шкірі.

Ареал проживання та адаптивність

Амурський чебачок населяє практично всі водойми України: басейни Дніпра та Дунаю, заплави, річки, озера, канали, болота та навіть водойми-охолоджувачі атомних станцій. Його витривалість вражає: він легко переносить забруднення води та виживає в умовах дефіциту кисню, як під час літньої задухи, так і взимку. Це робить його надзвичайно успішним у різних, навіть несприятливих, умовах.

Вплив на екосистему та біорізноманіття

Поява амурського чебачка призводить до істотних змін у водних екосистемах. Його домінування у прибережних зонах витісняє місцеві види та призводить до зменшення біорізноманіття. Монодомінування одного виду, яким може стати чебачок, порушує природні ланцюги живлення та загальну стабільність екосистеми. Це спостерігається, наприклад, у деяких ставках Дніпропетровської області, де кількість інших видів риб значно зменшилася.

Чи безпечний чебачок для споживання?

Амурський чебачок є безпечним для споживання людиною, оскільки не отруйний і не переносить небезпечних захворювань чи паразитів. Однак, через свій малий розмір (максимум 8 см), наявність дрібних кісток та луски, він має низьку кулінарну цінність. Для насичення потрібно зловити велику кількість риби. Тому він рідко використовується в кулінарії, а частіше слугує наживкою для ловлі хижих риб, таких як щука, судак чи окунь, або віддається котам. Варто зазначити, що в екосистемі чебачок став важливою частиною раціону для багатьох хижаків, що допомагає частково контролювати його чисельність.

Стратегії боротьби

Повна елімінація амурського чебачка з екосистеми практично неможлива через його поширеність та адаптивність. Хімічні методи боротьби є екологічно небезпечними, а втручання в цикли розмноження може завдати шкоди місцевим видам. Тому основний акцент робиться на запобіганні його поширенню у водойми, де його ще немає, особливо на заповідних територіях. Важливою є просвітницька робота серед рибалок-аматорів, аби заохотити їх до максимального вилову чебачка без подальшого випускання у водойму. Правилами любительського рибальства не встановлено обмежень на вилов цього інвазивного виду.

Читайте також:

Спеціаліст закликає відповідально ставитися до збереження біорізноманіття українських водойм та не допускати подальшого поширення інвазивних видів.

довідка

Олег Маренков

Проректор з наукової роботи Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара

Олег Маренков у 2010 році здобув диплом магістра біологічного факультету Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Продовжив навчання в аспірантурі Інституту рибного господарства, паралельно працюючи асистентом-викладачем на кафедрі біологічного факультету. У 2016 році захистив дисертацію зі спеціальності « іхтіологія» в Інституті гідробіології. Обіймав посади доцента, завідувача кафедри, а нині є проректором з наукової роботи Дніпровського національного університету. Бере участь у розвитку молодіжних наукових проєктів та досліджень у галузі іхтіології та гідробіології.

Вас також можуть зацікавити новини: