На тлі зустрічі президента України Володимира Зеленського з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, питання про отримання Україною ракет Taurus стає все більш актуальним. Однак, аналізуючи ситуацію з ракетами Taurus, важливо враховувати не лише політичні заяви, а й технічні можливості України.

Ключовим аспектом є наявність носіїв для цих ракет. На даний момент існують два основні носії – Eurofighter та Gripen. Враховуючи складність обслуговування Eurofighter, Gripen виглядає більш перспективним варіантом для України. Теоретично, Німеччина могла б передати ракети Taurus вже зараз, але відсутність відповідних носіїв робить це неможливим.

Ситуація навколо Taurus може бути частиною німецької стратегії, спрямованої як на внутрішню, так і на зовнішню політику. З одного боку, Німеччина демонструє готовність до захисту Європи. З іншого боку, це може бути сигналом для Путіна про єдність Європи навколо Німеччини.

Тому, оцінюючи перспективи отримання ракет Taurus, варто зберігати обережний оптимізм. Повністю виключати таку можливість не варто, але й надмірно сподіватися на швидке вирішення питання також не слід.

Що це означатиме для України?

Отримання Taurus майже напевно означатиме й отримання літаків Gripen.

Інформація про навчання українських пілотів на Gripen вже з’являлася раніше. Проте, США поки що не дали згоди на передачу цих літаків. Отримання Gripen, в свою чергу, логічно тягне за собою передачу літаків Saab 340, на які Україна так довго чекає.

Всі ці фактори взаємопов’язані і можуть суттєво вплинути на технологічний розвиток української армії. Розмови про Taurus затьмарили іншу важливу тему – спільне виробництво зброї між Німеччиною та Україною, зокрема, систем IRIS-T.

IRIS-T – це інноваційні системи ППО середнього радіуса дії, виробництво яких, однак, обмежене. Німеччина наростила виробництво за часів канцлера Шольца, але потребу в ракетах залишається високою…

Для Німеччини немає сенсу створювати масштабне ракетне виробництво з нуля. Після закінчення російсько-української війни потреба в ньому може зникнути.

Тому, Україна могла б взяти на себе виробництво цих ракет за німецькими технологіями. Після війни Україна та Німеччина могли б спільно продавати ці ракети та системи.

Щодо балістичних ракет, Німеччина, можливо, має певні розробки, які могли б прискорити їх виробництво в Україні. Україна ще рік тому оголосила про створення ракетної програми і, теоретично, вже повинна мати певні результати. Планується вийти на серійне виробництво до 50 балістичних ракет середньої дальності на місяць до кінця року.

Це дозволить Україні знищувати значну частину російських об’єктів ВПК, оскільки більшість систем ППО РФ (С-300 та С-400) не здатні ефективно збивати балістичні ракети. Участь Німеччини в цьому проєкті могла б бути дуже цінною, але в цілому це буде українська балістична програма.

Інформацію про ракети на 2500 кілометрів, яку поширює BILD, слід сприймати з обережністю, оскільки це джерело не завжди є достовірним. Розробка таких ракет – це тривалий процес, який може зайняти роки.