Перед ключовими європейськими державами, зокрема Німеччиною, стоїть фундаментальна дилема: або надати Україні значну та достатню військову допомогу для ефективної відсічі агресії, або ж фактично прийняти умови Кремля. Цю позицію висловлюють провідні військові оглядачі, наголошуючи на важливості рішучих кроків для забезпечення стабільності та безпеки в регіоні. Вони регулярно нагадують про масштабні ракетні та дронові атаки, які Росія щоночі здійснює по українських містах. Такі напади, як нещодавня потужна атака на столицю, є свідченням безперервної агресії. Крім того, російські війська продовжують наступальні дії на кількох напрямках, а керівництво країни-агресора відкрито заявляє про свої наміри повністю захопити Україну.

Експерти зазначають, що реакція на ці дії, особливо після зменшення активності з боку інших світових гравців, викликає здивування у Кремлі. Поки агресор активно перебудовує всю свою економіку та суспільство на військові рейки, деякі європейські уряди, здається, продовжують вірити, що агресію можна стримати невеликими порціями підтримки та незначними фінансовими вливаннями. Це створює парадоксальну ситуацію, де недостатня, але постійна допомога не приводить до бажаного результату, а навпаки – подовжує страждання українського народу.

Гірка реальність полягає в тому, що нинішній обсяг військової допомоги Україні від Німеччини та всієї Європи не здатний зупинити війну, а лише затягує її, призводячи до жахливих наслідків для цивільного населення, які ми спостерігаємо щодня. Саме тому перед європейськими лідерами постає очевидний вибір: забезпечити Україні можливість ефективно відбивати російську агресію або ж, по суті, капітулювати перед агресором. Цей вибір насправді не такий складний, як може здатися на перший погляд.

Наприклад, Німеччина виділяє на оборону України лише мізерні 0,2% свого ВВП. Якби ця цифра становила хоча б 1%, це дозволило б повністю компенсувати можливу втрату підтримки з боку інших партнерів. Якщо б до такого рівня фінансування приєдналися й інші країни Європи, агресор не мав би жодного шансу на успіх, і терор швидко припинився б. Це підкреслює потенціал колективної європейської сили, яка може змінити хід подій.

Аналітики ставлять логічне запитання: чому між політичними заявами та реальними діями європейських держав щодо України існує така значна прірва? Вибір здається простим: або активно боротися за мир та безпеку, надаючи необхідну військову допомогу Україні, або ж здатися перед обличчям агресії. Сучасна ситуація вимагає від європейських лідерів не лише слів підтримки, а й рішучих, масштабних дій, спрямованих на припинення війни та відновлення стабільності на континенті. Вчасна та достатня військова допомога Україні є ключовим фактором у досягненні цієї мети.

Зростання військової допомоги Україні є критично важливим. Нещодавно було оголошено про плани придбання систем протиповітряної оборони та ракет для України, а також про переговори щодо цього питання. Це є позитивним кроком, але масштаби потреб залишаються величезними. Українська сторона постійно підкреслює потребу у сучасних засобах протиповітряної оборони для захисту міст та інфраструктури. Також значним досягненням є фінансування виробництва великої кількості далекобійних дронів, які дозволять завдавати ударів по цілях у тилу агресора. Це підсилить обороноздатність України. Крім того, українська сторона регулярно надає списки необхідного озброєння, включаючи засоби протиповітряної оборони, захищені транспортні засоби та засоби радіоелектронної боротьби, підкреслюючи нагальність поставок для ефективного ведення бойових дій. Саме вчасні поставки протиповітряної оборони можуть кардинально змінити ситуацію. Кожен елемент військової допомоги, будь то системи ППО чи дрони, наближає перемогу України.