Конотопський залізничний вокзал — це не просто транспортний вузол, а справжня архітектурна перлина, що свідчить про багату історію міста та майстерність українських зодчих. 23 червня, 119 років тому, в Києві, у знаменитому «замку Річарда» на Подолі, народився Петро Фотійович Красицький (1906-1968) – видатний український архітектор, чиє ім’я навічно вписане в історію Конотопа завдяки його талановитому проєкту місцевого залізничного вокзалу. Саме завдяки його баченню Конотопський вокзал здобув свій упізнаваний і досі вражаючий вигляд.

Сьогодні, через 72 роки після завершення будівництва, Конотопський залізничний вокзал продовжує вражати своєю монументальністю та естетикою. Його унікальний проєкт став результатом глибокого розуміння архітектурних традицій та інновацій, притаманних Петру Красицькому. Цей архітектор був непересічною особистістю, нащадком Катерини Григорівни, рідної сестри великого Тараса Шевченка. Його батько, Фотій Красицький, був відомим художником, класиком українського малярства і графіки, що свідчить про потужний творчий спадок у родині. Хрещеником Петра був художник Григорій Дядченко, а серед його вчителів – такі видатні постаті, як Василь Кричевський та Йосип Каракіс, які сформували його як майстра своєї справи.

Творчий доробок Петра Красицького охоплює низку важливих об’єктів. Зокрема, він є автором проєктів будівель залізничних вокзалів на таких станціях, як Біла Церква (1945), Миронівка (1953), Конотоп (1953) та Дарниця (1945, тимчасовий; 1954). Це підкреслює його значний внесок у розвиток залізничної інфраструктури України післявоєнного періоду. Кожен з цих вокзалів несе в собі відбиток його індивідуального стилю та функціонального підходу.

Варто зазначити, що Конотопський залізничний вокзал є офіційно визнаною пам’яткою архітектури. Його будівництво тривало з 1950 по 1953 роки. Цей вокзал постав на місці попереднього, який функціонував ще з 1868 року, але був повністю зруйнований під час трагічних подій Другої світової війни. Відновлення вокзалу стало символом відродження та надії для міста Конотоп, а його архітектурний образ, створений Красицьким, гармонійно поєднав у собі велич та практичність. У 2010 році Укрзалізниця провела масштабну реконструкцію приміщення, що дозволило зберегти історичну будівлю та адаптувати її до сучасних потреб, зберігаючи при цьому її первісну красу та автентичність.

Пам’ять про таких видатних особистостей, як Петро Красицький, і про знакові споруди, як Конотопський вокзал, є надзвичайно важливою для збереження культурної спадщини. Це нагадування про те, як архітектура відображає історію, пережиті випробування та непереможний дух народу. Вчимо та пам’ятаємо історію рідного міста, адже вона – запорука нашого майбутнього.