???
А ми копаємо картоплю
І закриваємо салати…
В нас, слава Богу, усе добре,
Цвітуть троянди біля хати.

Та от, на жаль, не впильнувала –
Геть почорніли помідори…
Все більше втомлюватись стала…
Чи не поїхати на море?

Напевно, краще у Карпати –
Там можна гарно відпочити…
Ой, так роботи ще багато,
Ремонт ще треба доробити…

Село кипить в буденних справах,
Земля завжди до праці просить.
То ж по городах зліва-справа
Співають дружно мотокоси.

Гучна та пісня і знайома,
Та щось її перебиває…
І раптом чуєш, як над домом
Шахед повітря розтинає.

Тривога пазур пхає в серце,
А страх і гнів – у суголоссі.
Скільки триватиме усе це?
Земля в огні, криваві роси…

І вже буденне не важливе,
Реальність поверта до тями,
І просиш: “Господи, помилуй…
О Боже, змилуйся над нами…”

Уже винищувач волає…
Сусіди на дорогу вийшли…
На небо дивимось, хто знає,
Кому біда у спину дише…

Такі дві сторони медалі –
Світи, взаємно протилежні.
Ми, надивившись серіалів,
В фортуну віримо безмежно.

Здається нам, біда далеко,
Нас, слава Богу, обминає…
Десь плачуть скривджені лелеки,
У них гнізда більше немає.

А ми… Що ми? Ми – на городі
І закриваємо салати…
У двох світах живем сьогодні,
До всього стали вже звикати.

Нема просвітньої години,
Душа продовжує боліти…
До нас летять ракети нині…
На фронті гинуть наші діти…

Взято з інтернету.