«Насправді, на війні солдат згадує і кличе тільки Бога і маму, і більше нікого!» – слова Марії Василівни Матіос з твору “МАМИ” якнайкраще передають глибину материнського болю.

Війна забирає найдорожче – синів, залишаючи матерів у безодні відчаю, туги та безсилля. Звідки вони беруть сили, аби не збожеволіти від невимовного болю, що навічно оселився в серці? Це питання, на жаль, залишаються без відповіді.

11 вересня 2025 року в Рівненському драмтеатрі відбувся особливий закритий передпоказ вистави «МАМИ». Першими глядачами стали матері загиблих героїв з Рівненщини. Повний зал, тиша, що порушувалася лише шурхотом стільців, та сотні сповнених болю очей…

Вражаюча постановка за книгою новел Марії Матіос захоплює з перших хвилин. Гра акторів майстерно повертає до подій, пов’язаних із найріднішими людьми. Розповіді п’яти жінок, чиї долі переплелися з життям кожної мами в залі, – від спогадів про дитинство до останніх слів у телефонній слухавці про абонента, який недоступний. Кожна з них унікальна, але всіх об’єднує одне – розмова з дитиною відбувається лише у снах та молитвах.

«Я прожила знову той проклятий Іловайськ. Краплі роси на листках, якими втамував спрагу та зволожував засохлі губи після бою, мій Толічок… Війна, яка для мене проходила тільки в світлу добу кожного дня, чекання звісточки і такого заспокійливого – мама, у мене все нормально, все швидко закінчиться», – ділиться Раїса Гаврилюк. Вистава тримала в напрузі, змушувала плакати кожного присутнього. Це не години відпочинку, а глибоке прийняття осиротілого материнства.

На жаль, ми не можемо повернути час назад, зупинити війну, повернути наших дітей. Але ми можемо дарувати їм теплі обійми, турботу, допомагати у вирішенні нагальних проблем. Тримайтеся, рідненькі.