Багато хто вже усвідомив, що слово «інвалід» є застарілим радянським терміном, який сьогодні вживати некоректно через його негативне семантичне забарвлення. Натомість важливо використовувати словосполучення, що підкреслюють первинність особистості, а вже потім вказують на її певні особливості. В такому разі інвалідність повинна розглядатися як другорядний фактор, що не визначає сутність людини.

Адже найголовніше – це підкреслювати, що людина є передусім особистістю, яка володіє власними талантами, здібностями, мріями та досягненнями. Вживання правильної термінології є ключовим для формування коректного ставлення суспільства, що, своєю чергою, сприяє побудові суспільства рівних можливостей. У такому суспільстві кожна людина має невід’ємне право на гідність та повагу, незалежно від будь-яких життєвих обставин чи фізичних особливостей.

Розглянемо важливість зміни мови: коли ми говоримо «людина з інвалідністю», ми ставимо на перше місце саму особистість, а не її стан. Це фундаментальна зміна парадигми, яка відображає повагу до людської індивідуальності. Така мова сприяє подоланню стереотипів та упереджень, які часто оточують людей з інвалідністю. Вона допомагає створити більш інклюзивне середовище, де кожен почувається прийнятим та цінним членом суспільства.

Наголошуючи на тому, що інвалідність є лише однією з багатьох характеристик людини, ми відкриваємо шлях до повнішого розкриття її потенціалу. Це означає, що суспільство повинно бути готовим адаптуватися, щоб забезпечити доступність та рівні можливості для всіх. Освіта, робочі місця, культурні заходи – все це має бути відкритим і доступним для кожної людини.

Формування правильного ставлення починається з правильної мови. Це потужний інструмент, який може змінити на краще життя мільйонів людей, створюючи атмосферу взаєморозуміння, підтримки та поваги. Давайте разом плекати культуру, де кожна людина цінується за свої унікальні якості та внесок у суспільство.

Вдячні за підготовлені графічні матеріали Коаліція ветеранських просторів