Байдужість здатна вбивати не менше, ніж зброя. Вона огортає тишею те місце, де мали б звучати кроки та голоси тих, хто пам’ятає і шанує. Байдужість проявляється у порожніх поглядах та самовиправданнях: «Це не моя війна», «Це мене не стосується».

Однак, ця війна – НАША спільна боротьба. Герої полягли за кожного з нас, захищаючи нашу землю та майбутнє. Коли громада об’єднується для участі в забігу «Біжу за Героя», відвідує благодійні концерти або долучається до мітингів біля Алеї слави загиблих воїнів, але значна частина людей обирає залишатися осторонь, мовляв «у мене свої справи» – це ранить так само боляче, як і новини з передової. Адже герої потребують нашої життєвої пам’яті, а їхні родини – нашої незламної підтримки.

Ми не маємо права залишатися осторонь. Ми не маємо права на байдужість, коли мова йде про тих, хто віддав найцінніше. Кожна присутність, кожна запалена свічка пам’яті, кожне щире слово подяки – це беззаперечний доказ того, що їхня жертва не була марною, що їхній подвиг надихає нас до дії.

Не чекайте, доки горе постукає у ваші двері. Дійте сьогодні: приходьте, підтримайте, подякуйте. Проявіть свою єдність та непохитну позицію. Пам’ятайте, що байдужість – це перший крок до забуття. А забуття – це зрада пам’яті наших героїв. Ваша активна позиція та підтримка є надзвичайно важливими для збереження пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну.