У сучасному світі прагнення до безбар’єрного середовища є не просто ознакою гуманізму чи соціальної відповідальності, а фундаментальною умовою сталого розвитку суспільства. Це запорука того, що кожен громадянин, незалежно від його фізичних можливостей, віку, чи будь-яких інших особливостей, матиме рівні можливості для повноцінного життя, доступу до послуг та участі у всіх сферах суспільного життя. Створення інклюзивного простору є ключовим для реалізації потенціалу кожної особистості та зміцнення соціальної єдності, забезпечуючи справжню доступність для всіх.

В Україні системне впровадження принципів безбар’єрності розпочалося у 2020 році з ініціативи Першої леді. Цей рух швидко набув статусу державної політики, що підкреслює важливість питання на найвищому рівні. У грудні того ж року було підписано Указ, який зобов’язав забезпечити створення безбар’єрного простору в Україні. Надалі була затверджена Національна стратегія безбар’єрності до 2030 року, розроблений детальний План заходів та сформована Рада безбар’єрності при Кабінеті Міністрів. Ці кроки стали наріжним каменем для формування нового, інклюзивного підходу до суспільного розвитку.

Житомирщина активно долучилася до цієї загальнонаціональної ініціативи, демонструючи приклад прогресивного розвитку. У територіальних громадах області розпочали діяльність Ради безбар’єрності — спеціалізовані органи, що відповідають за координацію та реалізацію заходів зі створення доступного середовища для всіх мешканців, особливо для маломобільних груп населення. Ці Ради безбар’єрності стали справжніми драйверами змін, оскільки саме вони здійснюють глибокий аналіз потреб місцевих громад, ініціюють необхідні трансформації та контролюють виконання поставлених завдань щодо розширення доступності для всіх категорій громадян.

У таких громадах Житомирщини, як Андрушківська, Березівська, Брусилівська, Високівська, Вишевицька, Вільшанська, Глибочицька, Житомирська, Новоборівська, Любарська, Попільнянська, Радомишльська, Станишівська, вже впроваджено системний моніторинг стану безбар’єрності. Перевірка охоплює не тільки доступність адміністративних будівель та соціальних закладів, а й транспортної інфраструктури, громадських просторів та вулиць. Активно здійснюються практичні заходи: облаштовуються сучасні пандуси, розширюються дверні отвори, ліквідуються високі пороги, а також встановлюються зручні переїзди на тротуарах, що значно покращує доступне середовище.

Особливу увагу приділяється питанню доступності укриттів цивільного захисту. У тісній співпраці з власниками об’єктів проводиться робота із встановлення стаціонарних та відкидних пандусів на входах до захисних споруд. Це гарантує, що у разі надзвичайних ситуацій кожна людина матиме змогу швидко та безперешкодно потрапити до безпечного місця без сторонньої допомоги, що є критично важливим для забезпечення безпеки та безбар’єрності.

У Глибочицькій громаді, зокрема, яскравим прикладом втілення безбар’єрних стандартів є Центр надання адміністративних послуг. Приміщення обладнано тактильними стрічками та табличками, що орієнтовані на потреби людей із вадами зору і слуху. Усі адміністративні будівлі мають зручні та безпечні пандуси. Це свідчить не лише про дотримання нормативних вимог, а й про глибоке розуміння та демонстрацію поваги до кожного мешканця громади, створюючи справді інклюзивний простір.

Попереду ще значний обсяг роботи. Громади Житомирщини планують посилити аудит об’єктів інфраструктури, регулярно оновлювати карти безбар’єрних маршрутів, адаптувати заклади освіти, охорони здоров’я та адміністративні будівлі відповідно до потреб маломобільних груп населення. Важливим стратегічним завданням є також активне залучення представників бізнесу як ключових партнерів у процесі створення повноцінного інклюзивного простору та підвищення загальної безбар’єрності в регіоні.

Ради безбар’єрності на Житомирщині перетворилися з формальних структур на ефективний інструмент суспільної трансформації. Вони активно формують нову культуру взаємоповаги та підтримки, де кожен громадянин — незалежно від своїх особливостей чи життєвих обставин — може жити, вільно пересуватися, здобувати освіту та працювати на абсолютно рівних умовах, насолоджуючись повноцінним доступним середовищем.