Безбар’єрність — це фундаментальне право кожної дитини на повноцінне життя.

Безбар’єрність є невід’ємним правом кожної дитини на повноцінне та гідне життя. У сучасному світі, де численні родини стикаються з різноманітними викликами – будь то економічні негаразди, соціальні проблеми чи побутові труднощі – питання захисту прав дитини та створення для неї безпечного й стабільного середовища для гармонійного розвитку стає надзвичайно актуальним. У таких обставинах особливого значення набуває підтримка, що надається дітям, які тимчасово не можуть залишатися у власних біологічних родинах.

Одним із найефективніших та гуманних механізмів підтримки дітей є патронат. Ця форма сімейного виховання передбачає тимчасове розміщення дитини у патронатній сім’ї, де про неї піклується професійний вихователь. Патронатна сім’я не лише гарантує безпеку дитини, а й забезпечує їй необхідний догляд, стабільність, всебічне виховання, а також доступ до якісних медичних та освітніх послуг. Це відбувається у період, коли батьки або законні представники долають складні життєві обставини та працюють над відновленням своєї здатності піклуватися про дитину.

Про усі аспекти цієї відповідальної та благородної місії, щоденні виклики та значні досягнення, працівники Служби у справах дітей Житомирської районної військової адміністрації провели бесіду з Наталією Волощук. Вона є досвідченою патронатною вихователькою з селища Романів Житомирського району, у чиїй родині тимчасово знайшли прихисток діти, які потребують особливої підтримки, захисту та тепла. Її досвід є надзвичайно цінним для розуміння функціонування системи патронату.

Наталія Адамівна поділилася подробицями того, чому та за яких обставин діти потрапляють до її патронатної сім’ї. За її словами, зазвичай це діти з родин, де існувала реальна та безпосередня загроза їхньому життю чи здоров’ю. Також це можуть бути діти, які з різних причин не можуть певний час перебувати зі своїми батьками – коли останні тимчасово не здатні повноцінно піклуватися про них. Метою патронату є саме створення тимчасового, але максимально комфортного та безпечного середовища для дитини.

Пані Волощук також розповіла про підтримку, яку отримує патронатна сім’я при влаштуванні дітей. Вона наголосила на значній допомозі від Служби у справах дітей Романівської селищної ради, членів міждисциплінарної команди та помічника патронатного вихователя. Їхня сім’я повністю забезпечується усім необхідним: від медичних та освітніх послуг до допомоги у вирішенні соціальних питань, включно з оформленням відповідних фінансових виплат. Це забезпечує стабільність та комфорт для дитини.

— На Вашу думку, що є найважливішим на початку перебування дитини в патронатній родині?

На запитання про найважливіше на початку перебування дитини в патронатній родині, Наталія Адамівна зазначила, що пріоритетом є якнайшвидша адаптація. Важливо, аби дитина відчула себе у безпеці, знайшла справжній затишок, змогла довіритися оточуючим та почувалася абсолютно комфортно у новому середовищі. Це є ключем до її подальшого психологічного відновлення та розвитку.

Досвід Наталії Волощук також включає догляд за дітьми з особливими освітніми потребами. Вона розповіла, що у таких випадках вони звертаються до інклюзивно-ресурсного центру для проходження комплексної психолого-педагогічної оцінки. На підставі отриманих висновків налагоджується тісна співпраця з відповідними навчальними закладами для забезпечення індивідуального підходу до навчання кожної такої дитини, що перебуває під патронатом.

Взаємодія з медичними закладами є також чітко налагодженою. При влаштуванні дитини до патронатної сім’ї, одразу укладається декларація з сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Романівської селищної ради». Лікар забезпечує повний медичний супровід дитини: проводить регулярні медогляди, здійснює необхідні щеплення та надає всю потрібну допомогу у разі виникнення захворювань. Це забезпечує повний медичний захист дітей.

Найособливішим моментом у роботі патронатного вихователя Наталія Адамівна вважає спостереження за тим, як дитина змінюється, розкриває свої приховані таланти та досягає нових успіхів. Проте найзворушливішим є момент, коли дитина може повернутися до своєї біологічної родини. Це відбувається після того, як батьки подолали свої труднощі та повністю готові знову повноцінно виконувати батьківські обов’язки. Цей успіх є найкращим показником ефективності системи патронату.

Щиро дякуємо Наталії Адамівні за її незламну відданість справі, безмежну теплоту серця та надзвичайно цінний досвід. Її особиста історія є яскравим підтвердженням того, наскільки критично важливою є роль патронатної сім’ї у долі дитини, яка тимчасово залишилася без сімейного захисту. Робота патронатних вихователів є неоціненним внеском у майбутнє українських дітей.

« повернутися