Дата: 10.07.2025 09:15

Кількість переглядів: 4

Безбар’єрність — це не просто принцип, а фундаментальне право кожної дитини на повноцінне життя та розвиток.

У сучасних реаліях, коли тисячі українських сімей зіштовхуються з небаченими раніше викликами — економічними, соціальними, психологічними чи побутовими труднощами — питання надійного захисту прав дитини та забезпечення їй безпечного, стабільного середовища для гармонійного розвитку стає особливо актуальним. Діти, що опинилися в скрутних умовах, потребують негайної та ефективної підтримки.

Одним з найбільш ефективних і гуманних механізмів підтримки дітей, які тимчасово не можуть проживати у власних родинах, є патронатна сім’я. Це унікальна форма сімейного виховання, що передбачає тимчасове розміщення дитини в родині професійного вихователя — патронатного вихователя. Патронатне виховання дає змогу не лише убезпечити дитину від негативного впливу зовнішнього середовища, а й забезпечити їй необхідну турботу, стабільність, всебічне виховання, а також безперешкодний доступ до медичних, освітніх та інших життєво важливих послуг. Це відбувається у той період, коли їхні біологічні батьки або законні представники долають складні життєві обставини, намагаючись відновити свою спроможність піклуватися про дітей.

Щоб краще зрозуміти особливості цієї надзвичайно відповідальної місії, щоденні виклики та значні досягнення, працівники Служби у справах дітей Житомирської районної військової адміністрації провели розмову з Наталією Волощук. Вона є досвідченою патронатною вихователькою з селища Романів Житомирського району, у чиїй родині тимчасово перебувають діти, що гостро потребують особливої підтримки, захисту та тепла. Її досвід є яскравим прикладом справжньої соціальної підтримки.

— Наталіє Адамівно, чому та за яких обставин діти були влаштовані до Вашої патронатної родини?

— Зазвичай до нас потрапляють діти із сімей, де існувала реальна загроза їхньому життю та здоров’ю. Це також можуть бути діти, які з різних причин не можуть певний час перебувати у власній родині — наприклад, коли батьки або особи, що їх замінюють, тимчасово не здатні належним чином піклуватися про них. Основна мета — забезпечити безпеку та права дитини.

— Які послуги отримує патронатна сім’я при влаштуванні дітей?

— Наша патронатна сім’я отримує значну та всебічну підтримку від Служби у справах дітей Романівської селищної ради, а також від членів міждисциплінарної команди та помічника патронатного вихователя. Ми забезпечуємося всім необхідним для якісної допомоги дітям: це медичні послуги, доступ до освіти, а також постійна допомога у розв’язанні різноманітних соціальних питань, включно з оформленням відповідних державних виплат, що забезпечують їхнє утримання та розвиток.

— На Вашу думку, що є найважливішим на початку перебування дитини в патронатній родині?

— Найперше і найголовніше — зробити все можливе, аби дитина якомога швидше адаптувалася до нових умов. Вона має відчути себе в повній безпеці, знайти затишок, змогти довіритися оточуючим і почуватися максимально комфортно. Створення атмосфери довіри та стабільності є запорукою успішного патронатного виховання.

— Чи перебували у Вашій патронатній сім’ї діти з особливими освітніми потребами?

— Так, у нас були такі дітки, що потребували особливого підходу. Ми обов’язково зверталися із заявою до інклюзивно-ресурсного центру, щоб пройти комплексну психолого-педагогічну оцінку. На основі отриманих висновків ми далі тісно співпрацювали з відповідними навчальними закладами для забезпечення індивідуального підходу до навчання та розвитку кожної такої дитини, адже їхні права на освіту є непорушними.

— Як відбувається взаємодія з медичними закладами?

— Коли дитина влаштовується до нашої патронатної сім’ї, ми одразу укладаємо декларацію з сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Романівської селищної ради». Лікар потім повноцінно супроводжує дитину — регулярно проводить медичні огляди, здійснює всі необхідні щеплення згідно з графіком, надає невідкладну та планову допомогу у разі захворювання. Це невід’ємна частина нашої допомоги дітям.

— Що для Вас є найприємнішим у роботі патронатного вихователя?

— Найбільше щастя і найбільше задоволення — це бачити, як дитина змінюється на очах, як вона розкриває свої приховані таланти, досягає нових результатів у навчанні чи розвитку особистості. А найзворушливіше — це момент, коли дитина, після подолання всіх труднощів біологічною родиною, повертається до своєї рідної сім’ї, яка вже готова повноцінно виконувати батьківські обов’язки. Це є головною метою патронатної сім’ї.

Щиро дякуємо Наталії Адамівні за її відданість справі, теплоту серця та безцінний досвід у сфері патронатного виховання. Її історія — яскраве свідчення того, наскільки важливою є роль патронатної сім’ї у долі кожної дитини, яка тимчасово втратила сімейний захист. Це справжня соціальна підтримка, що змінює долі.

« повернутися