Концепція безбар’єрності – це фундаментальний принцип сучасного суспільства, що означає створення таких умов, де кожен громадянин, незалежно від віку, стану здоров’я, фізичних чи інших особливостей, має рівні можливості для повноцінного життя, розвитку та самореалізації. Це не лише про доступність пандусів чи спеціальних кнопок, а й про гідність, інклюзію та відчуття приналежності до єдиної спільноти. Безбар’єрність передбачає усунення всіх видів перешкод – фізичних, інформаційних, соціальних, освітніх та економічних, які можуть обмежувати участь людей у повсякденному житті.

В Україні ця ідея активно втілюється через Всеукраїнську кампанію соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш». Ця ініціатива є ключовою складовою Національної стратегії зі створення безбарʼєрного простору, яка реалізується під егідою першої леді України Олени Зеленської та за підтримки ЮНІСЕФ. Метою кампанії є поглиблення розуміння принципів безбар’єрності серед українців та стимулювання активної участі кожного в побудові України без перешкод. В інклюзивному суспільстві повага, підтримка та доступність мають стати не винятком, а нормою. Реалізація цієї стратегії є важливим кроком до побудови повноцінного громадянського суспільства, де кожен відчуває себе захищеним та почутим.

Кампанія «Безбар’єрність – це коли можеш» охоплює шість основних напрямів, кожен з яких є критично важливим для формування цілісного безбар’єрного середовища:

• Фізична безбар’єрність: Цей напрям стосується створення доступної інфраструктури – будівель, транспорту, громадських місць, що дозволяє людям з інвалідністю, батькам з дітьми у візочках, літнім людям вільно пересуватися та користуватися послугами. Це включає встановлення пандусів, ліфтів, тактильної плитки, адаптованих туалетів та зручних пішохідних зон. Важливим аспектом є також адаптація громадських просторів для комфортного перебування всіх громадян.
• Суспільна та громадянська безбар’єрність: Йдеться про активне залучення всіх громадян до життя суспільства, їх участь у прийнятті рішень, розвиток волонтерства та суспільної свідомості щодо прав та потреб людей з обмеженими можливостями. Це боротьба зі стереотипами та дискримінацією, формування культури взаємодопомоги та толерантності, а також розширення можливостей для громадянської активності.
• Економічна безбар’єрність: Фокусується на забезпеченні рівних можливостей для працевлаштування, доступу до фінансових послуг та розвитку власного бізнесу для всіх категорій населення. Це створення умов для професійної адаптації, навчання та перекваліфікації, що сприяє економічній незалежності та інтеграції в ринок праці.
• Освітня безбар’єрність: Мета цього напряму – зробити освіту доступною для всіх. Це впровадження інклюзивних програм у школах та університетах, забезпечення спеціальних навчальних матеріалів та методик, а також підтримка дітей та дорослих з особливими освітніми потребами. Кожен має право на якісну освіту та всебічний розвиток.
• Цифрова безбар’єрність: В епоху цифрових технологій важливо, щоб державні та приватні онлайн-сервіси, вебсайти, мобільні додатки були доступними для всіх користувачів, зокрема для людей з вадами зору або слуху. Це використання адаптивних інтерфейсів, голосових помічників та інших технологій, що забезпечують легкий доступ до інформації та послуг, сприяючи цифровій інклюзії.
• Інформаційна безбар’єрність: Спрямована на забезпечення легкого та зрозумілого доступу до інформації для всіх. Це означає використання простої мови, наявність альтернативних форматів (наприклад, шрифту Брайля, аудіо-опису, жестової мови), а також ефективне поширення соціально важливої інформації, що враховує потреби різних груп населення, забезпечуючи повноцінне інформування.

Найважливіше, що безбар’єрність стосується абсолютно кожного громадянина. В житті ми всі час від часу потребуємо підтримки, розуміння та додаткової допомоги – чи то під час тимчасової травми, чи з віком, чи в інших непередбачуваних обставинах. І саме ми можемо надати цю допомогу: своїм ставленням, словами, продуманими рішеннями та діями. Побудова справжнього інклюзивного суспільства вимагає зусиль кожного, адже лише разом ми можемо створити Україну, де кожен відчуває себе почутим, цінним і повноправним членом спільноти, де відсутні будь-які бар’єри на шляху до самореалізації та гідного життя. Це свідчення зрілості та гуманності нашого суспільства, що прагне до рівності та справедливості для всіх.