Безбар’єрність – це фундаментальний принцип сучасного суспільства, що уособлює гідність та відкриває можливості для кожної людини, незалежно від її фізичних особливостей чи життєвих обставин. Це не лише про відсутність перешкод, а й про глибоке розуміння того, що всі є важливою частиною суспільства, їхні голоси чути, а потреби враховуються. Це прагнення створити середовище, де повага, підтримка та доступність стають непорушною нормою, а не винятком. Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні є ключовим елементом цього бачення, спрямованого на трансформацію країни.

У рамках цієї амбітної мети розгорнулася всеукраїнська кампанія соціальних змін під назвою «Безбар’єрність – це коли можеш». Ця ініціатива є невід’ємною складовою Національної стратегії та реалізується у тісній співпраці з ЮНІСЕФ, демонструючи міжнародну підтримку та експертизу у питаннях інклюзії. Кампанія є частиною масштабного проєкту першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів», що підкреслює її особисту відданість інклюзивному розвитку суспільства.

Основна мета кампанії «Безбар’єрність – це коли можеш» полягає в тому, щоб поінформувати широку українську аудиторію про базові принципи безбар’єрності та активно залучити кожного громадянина до процесу створення України без бар’єрів. Це заклик до колективних дій, що охоплює різні аспекти життя та взаємодії. Щоб реалізувати цей амбітний план, кампанія зосереджується на усуненні перешкод у шести ключових напрямах, кожен з яких відіграє критичну роль у формуванні інклюзивного простору:

1. Фізична безбар’єрність: Створення доступного фізичного середовища, що включає адаптацію будівель, транспортної інфраструктури, громадських просторів та об’єктів культурного призначення. Це гарантує вільне пересування та доступ до всіх місць для людей з будь-якими потребами.
2. Суспільна та громадянська безбар’єрність: Забезпечення можливості повноцінної участі в житті громади, відсутність дискримінації та рівні права для всіх. Це передбачає подолання стереотипів та упереджень, формування толерантного та відкритого суспільства.
3. Економічна безбар’єрність: Створення умов для рівного доступу до працевлаштування, розвитку підприємництва та фінансових послуг. Це сприяє економічній самостійності та добробуту кожного.
4. Освітня безбар’єрність: Гарантування доступності якісної освіти для всіх, розробка інклюзивних навчальних програм та адаптація освітнього середовища. Це означає, що навчання має бути доступним для кожного, незалежно від його особливостей.
5. Цифрова безбар’єрність: Забезпечення доступності онлайн-сервісів, державних послуг у цифровому форматі та інформації в інтернеті. Це дозволяє кожному вільно користуватися перевагами цифрових технологій та отримувати необхідну інформацію.
6. Інформаційна безбар’єрність: Забезпечення зрозумілої, повної та доступної подачі інформації різними форматами, включаючи аудіо, відео, шрифт Брайля та жестову мову. Це гарантує, що важлива інформація досягає всіх без винятку.

Найважливіше, що ідея безбар’єрності стосується абсолютно всіх. Адже кожен з нас у різних життєвих ситуаціях може потребувати особливого розуміння, додаткової підтримки чи адаптованих умов. І водночас, кожен з нас має силу та можливість надати таку підтримку – своїми словами, мудрими рішеннями та свідомими діями. Створення безбар’єрного простору – це спільна відповідальність, яка починається з усвідомлення та реалізується через взаємну повагу та турботу.