Безбар’єрність — це не просто слово, а фундаментальний принцип гідності, поваги та рівних можливостей, що доступні кожному й кожній без винятку. Це суспільний договір, який гарантує, що голос кожного буде почутий, а участь у житті спільноти стане нормою для всіх громадян. Концепція інклюзивного середовища виходить за межі фізичних перепон, охоплюючи всі аспекти взаємодії людини з навколишнім світом. Вона передбачає створення такого простору, де кожен відчуває себе повноправним членом суспільства, здатним реалізувати свій потенціал.

Саме з цією метою реалізується всеукраїнська кампанія соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш». Ця масштабна ініціатива є невід’ємною частиною Національної стратегії зі створення доступного середовища в Україні. Кампанія втілюється у життя за активної підтримки першої леді України, Олени Зеленської, у рамках її ініціативи «Без бар’єрів», у тісній співпраці з ЮНІСЕФ. Головна мета проекту — донести до кожного українця та українки важливість принципів інклюзії та залучити широку громадськість до активного створення країни, де доступність, повага та взаємопідтримка є непохитними нормами, а не лише винятками з правил.

Україна без бар’єрів — це амбітна, але цілком досяжна мета, яка вимагає комплексного підходу. Кампанія зосереджена на усуненні бар’єрів у шести ключових напрямах, що є основою для інклюзивного та справедливого суспільства:

• Фізична доступність: Створення умов для вільного пересування та доступу до всіх об’єктів фізичного оточення. Це стосується пандусів, ліфтів, тактильної плитки, спеціально обладнаних транспортних засобів, а також зручного планування міст та громадських просторів. Метою є забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю, батьків з дитячими візками, літніх людей та всіх, хто має тимчасові обмеження у русі.
• Суспільно-громадянське включення: Забезпечення можливості для кожної людини брати повноцінну участь у житті суспільства, без дискримінації. Це включає доступ до правосуддя, можливість висловлювати свою думку, долучатися до громадських ініціатив та приймати рішення, що впливають на власне життя та життя спільноти. Це шлях до дійсно інклюзивного суспільства.
• Економічні можливості: Надання рівних шансів для здобуття професійних навичок, працевлаштування та фінансової незалежності. Це підтримка підприємницьких ініціатив, створення адаптованих робочих місць, перекваліфікація та програми адаптації на ринку праці. Метою є подолання будь-яких перешкод, що заважають економічній самореалізації.
• Освітня інклюзія: Забезпечення якісної та доступної освіти для всіх, незалежно від стану здоров’я, віку, соціального статусу чи місця проживання. Це інклюзивне навчання, адаптовані навчальні програми, спеціальні освітні послуги та технології, що дозволяють кожному реалізувати свій освітній потенціал.
• Цифрова доступність: Гарантування легкого та вільного доступу до сучасних цифрових технологій та послуг. Це розробка доступних веб-сайтів, мобільних додатків, онлайн-сервісів, які враховують потреби людей з різними можливостями, використовуючи, наприклад, екранні читачі або голосове керування.
• Інформаційна зрозумілість: Забезпечення вільного та зрозумілого доступу до інформації. Це стосується використання мови, що є зрозумілою для широкого загалу, надання інформації у різних форматах (текст, аудіо, відео, шрифт Брайля), а також уникнення стереотипів та дискримінаційної лексики в медіа та публічних комунікаціях.

Найважливіший аспект концепції безбар’єрності полягає в тому, що вона стосується кожного. Усі ми, незалежно від наших поточних обставин, час від часу потребуємо більшого розуміння, підтримки чи адаптованого середовища. І так само кожен із нас має можливість та ресурс надати цю підтримку — через свої слова, свій вибір, свої рішення та, найголовніше, через свої щоденні дії. Будуючи відкритий простір, ми створюємо майбутнє, де кожен відчуває себе цінним і має рівні можливості.

« повернутися