Розлад харчової поведінки (РХП) – це стан, що впливає на життя, а не просто «любов» до їжі. Людина з розладом харчової поведінки (РХП) може обмежувати себе в їжі, переїдати, або одержимо рахувати калорії. Ці проблеми з їжею та тілом мають серйозні наслідки для здоров’я.

Важливо делікатно підходити до розмови, якщо помітили зміни в харчових звичках знайомого. Уникайте осуду або прямих запитань про їжу. Пам’ятайте, що деякі захворювання, такі як діабет, потребують спеціального раціону. Краще говорити з позиції турботи про людину, а не про обмеження.

«Довідник безбар’єрності» надає оновлені поради щодо спілкування з людьми, які мають розлад харчової поведінки (РХП). Важливо поважати межі та вміти слухати. Не зосереджуйтеся на їжі чи зовнішності, а запитайте про самопочуття та потреби людини.

Не коментуйте харчування дорослої людини. Це може викликати тривогу. З дитиною краще обговорити ваші занепокоєння поза прийомом їжі, у контексті здоров’я. Пам’ятайте, що розлад харчової поведінки (РХП) потребує уваги.

Рекомендації варто давати, лише якщо ви експерт, а людина сама просить поради. Навіть найкращі наміри можуть посилити напругу. Якщо помітні ознаки розладу харчової поведінки (РХП), варто звернутися до фахівців.

Розмови про емоції, терапію чи лікування мають сенс, коли людина до них готова. Важливо бути поруч, не перебивати, дякувати за довіру.

На вечірках фокусуйтеся на спілкуванні, а не на їжі. Запрошуючи, наголосіть на цьому. Запитайте про хобі, плани чи мрії. Це допоможе людині відчувати себе важливою не через розлад харчової поведінки (РХП), а просто тому, що вона є.

Підтримка потребує терпіння. Якщо є підозри на розлад харчової поведінки (РХП), запропонуйте ресурси та згадайте про можливість звернутися до фахівців.

Детальніше про толерантне спілкування – у «Довіднику безбар’єрності», створеному в межах ініціативи Олени Зеленської.

« повернутися