Безвісти зниклі – це не забуті. Ми пам’ятаємо і стоїмо за тих, хто не може говорити, повідомити про себе, обійняти своїх близьких. У День Незалежності України, як і щодня, ми щиро віримо в їхнє повернення додому! Адже немає чужих – усі вони є нашими рідними. Усі – наші. Ми віримо, ми чекаємо!

У цей особливий день, коли Україна відзначає свою незалежність, наші думки та серця звернені до тих, хто став на захист нашої свободи і чия доля наразі невідома. Вони – надія нації, символ мужності та незламності. Кожен з них – це чиясь дитина, батько, мати, брат чи сестра. Їхні рідні чекають, живуть сподіванням на зустріч, на повернення до мирного життя. Ми не маємо права забувати про них. Наша пам’ять – це їхня безсмертна слава, а наша віра – це їхня сила.

Пам’ять про полеглих героїв та надія на повернення зниклих безвісти – це те, що об’єднує нас усіх. Це нагадування про високу ціну миру та незалежності, яку платить наша країна. Ми дякуємо кожному, хто боровся, бореться і хто, можливо, зараз перебуває у ворожому полоні чи зник безвісти. Ми робимо все можливе, щоб їхні сім’ї отримали звістку, щоб вони знали, що їхні рідні не забуті, а їхній подвиг – безцінний.

Вірмо, що незабаром настане день, коли всі, хто був змушений залишити свої домівки, повернуться до своїх родин. Допоки це не станеться, ми будемо пам’ятати, чекати і робити все, що в наших силах, аби полегшити страждання тих, хто на нас чекає. Їхня доля – це наша спільна відповідальність. Разом ми сильніші, разом ми переможемо!