#БезТебеНеЗакінчиться #обличчя_Перемоги #карєраЗСУ Історія 53-річного Олександра Гладуна, інструктора відділу рекрутингу у Житомирському РТЦК та СП, є яскравим прикладом незламності духу та відданості Батьківщині. З перших днів повномасштабного вторгнення, коли ворог прийшов на українську землю, Олександр добровільно долучився до лав захисників України. Його рішення було продиктоване глибоким патріотизмом та бажанням стояти на захисті суверенітету країни. Цей вчинок є натхненням для багатьох, хто розглядає військову службу як свій обов’язок перед державою. Бойовий шлях пана Гладуна охоплює складні ділянки: схід України, Херсонщина, Миколаївська область. У складі мобільної вогневої групи він неодноразово стикався зі смертельною небезпекою, демонструючи надзвичайну мужність і стійкість. Цей ветеран війни пережив контузію, опинився в оточенні під Красною Горою на Донеччині та, на жаль, втратив своїх побратимів у жорстоких боях. Проте, ці випробування не зламали його. Навпаки, вони лише зміцнили рішучість боротися далі та допомагати іншим стати на військову стежину. Його особистий бойовий досвід є безцінним для тих, хто лише починає свій шлях у Збройних Силах. Нині Олександр Гладун продовжує свою важливу місію, працюючи з тими, хто вирішує укласти контракт із Збройними Силами. Його роль як інструктора Житомирського РТЦК та СП передбачає повний супровід: від перших кроків з подачі документів до моменту прибуття майбутнього бійця в бойову частину. Ця діяльність є вкрай важливою для ефективної мобілізації та формування професійного війська. Він ділиться своїми знаннями та надає необхідну підтримку, щоб кожен новобранець був максимально готовий до викликів військової служби. Олександр наголошує на важливості вміння працювати з різними видами зброї, адже, за його словами, “боєць має бути універсальним, щоб не розгубитися у вирішальну мить”. Це ключовий аспект, який він прагне донести до кожного, хто йде на рекрутинг ЗСУ. Його експертиза допомагає адаптуватися до реалій сучасної війни. Пан Гладун відверто ділиться своїми спогадами про найстрашніший день, коли він та дев’ять його побратимів потрапили в оточення російського спецназу під Красною Горою. Їх вважали зниклими безвісти, доки вони самі, проявивши неймовірну волю та тактичну майстерність, не вирвалися з пастки. З іншого боку, найщасливішим днем для нього став момент визволення Ізюма. “Тиша після обстрілів. Командир по рації: “Вони залишають Ізюм”. Це був перший бій. Ми вистояли, погнали їх”, — згадує він, підкреслюючи, що цей успіх став потужною мотивацією для продовження боротьби за свободу України. Ці спогади є важливим елементом його мотивації та джерела натхнення для інших. Попри те, що Олександр нині працює у Житомирському РТЦК, його мрія — повернутися на передову, зокрема, на Запорізький напрямок, до своїх побратимів. З тими, хто з перших днів повномасштабного російського вторгнення виборював незалежність України, він бажає розділити подальші перемоги. Для нього війна — це не лише жорстока боротьба, а й глибока віра в себе та в остаточну перемогу українського народу. Він є прикладом незламності духу, що допомагає формувати нове покоління захисників України. Ця історія підкреслює важливість кожного внеску в спільну справу, від безпосередніх бойових дій до забезпечення ефективної мобілізації та адаптації військовослужбовців. Його роль у Житомирському РТЦК є ключовою для залучення мотивованих кадрів.