Колишній президент США, Дональд Трамп, готував значні зміни у міжнародній торговій політиці, що мали б серйозні наслідки для світової економіки. Його адміністрація планувала впровадження високих торгових тарифів, які зачепили б значну кількість країн. Ці торгові тарифи були центральним елементом його стратегії. Заяви стосувалися не лише великих торговельних партнерів, а й приблизно сотні невеликих держав, з якими Сполучені Штати мали менший обсяг торгівлі.

Суть цих запланованих заходів полягала у поновленні та збільшенні митних ставок, відомих як торгові тарифи Трампа, що були встановлені 2 квітня, а потім тимчасово призупинені на 90 днів. Цей крок був спрямований на стимулювання укладення нових, вигідних для США торговельних угод. За словами представників адміністрації, країни, які не зможуть досягти прогресу у переговорному процесі, з 1 серпня зіткнуться з поверненням до жорсткіших тарифних умов. Ці торгові тарифи мали прискорити торгові переговори, що мало б привести до швидкого укладення багатьох важливих угод.

Представники адміністрації Трампа наголошували на рішучості тодішнього президента. За їхніми словами, “Президент Трамп був налаштований рішуче надіслати листи багатьом нашим торговельним партнерам, де було б чітко зазначено: якщо ви не зрушите ситуацію з мертвої точки, то 1 серпня ви бумерангом повернетеся до рівня тарифів 2 квітня. Тому ми дуже швидко побачимо багато угод”. При цьому наголошувалося, що 1 серпня не є жорстким дедлайном для переговорів як таких, а скоріше датою, після якої тарифні умови зміняться для тих, хто не проявив активності. “Ми говоримо, що це відбувається саме тоді. Якщо ви хочете прискорити процес, дійте. Якщо ви хочете повернутися до старого тарифу, це ваш вибір”, — пояснювали офіційні особи.

Додатково, інший представник Національної економічної ради Білого дому пропонував умовну свободу маневру для країн, які вели серйозні переговори. Це означало, що для активних учасників перемовин могли бути передбачені певні відтермінування або послаблення. Ідея полягала в тому, що “є терміни, і є події, які близькі, тому, можливо, щось буде відкладено після крайнього терміну”, при цьому остаточне рішення залишалося за тодішнім президентом.

Торгові тарифи Трампа та їх вплив

2 квітня Дональд Трамп вже анонсував запровадження масштабних мит, його торгові тарифи торкнулися більшості торговельних партнерів США. Ці торгові тарифи мали базову ставку 10%, проте для деяких країн вони могли сягати 50%. Така новина значно сколихнула світові фінансові ринки. У відповідь на цю реакцію, Трамп ухвалив рішення призупинити дію підвищених мит на 90 днів – до 9 липня, щоб дати час для проведення переговорів та укладення нових торговельних угод. Важливо зазначити, що базовий тариф у розмірі 10% при цьому залишався чинним.

На момент тих подій, Сполучені Штати вже мали торговельні угоди з Великою Британією та Китаєм. Водночас активно велися серйозні переговори щодо укладення угод з такими країнами та об’єднаннями, як В’єтнам, Індія, Тайвань, Бразилія, Європейський Союз та Японія. Ці переговори були ключовими для визначення майбутніх торговельних відносин США з цими регіонами.

Було також відомо, що президент Трамп раніше висловлював намір не переносити крайній термін щодо мит. Ці торгові тарифи Трампа були чітко сформульовані, і він підкреслював свою рішучість у дотриманні встановлених умов. Він навіть підписав листи з різними рівнями мит для 12 країн, які мали бути надіслані найближчим часом. Ці дії свідчили про послідовність та наполегливість тодішньої американської адміністрації у реалізації своєї торговельної стратегії, яка базувалася на принципах “Америка передусім” та перегляді міжнародних економічних домовленостей.

Загалом, політика введення торгових тарифів була частиною ширшої стратегії, спрямованої на перебалансування глобальних торговельних відносин. Адміністрація вважала, що багато існуючих угод були несправедливими для американських виробників та робітників, і прагнула змінити ці умови на свою користь. Хоча такі заходи викликали занепокоєння у світовій спільноті, вони відображали прагнення США до жорсткіших переговорів та досягнення більш сприятливих умов для національної економіки.