Європою активно поширюється інфекційне захворювання жуйних тварин, відоме як блутанг, або катаральна лихоманка овець. Особливо високий ризик виникнення цієї хвороби спостерігається влітку, коли сприятливі умови для розмноження комах-переносників. Підвищена температура та вологість повітря сприяють активізації цих комах, зокрема видів Culicoides, які є головними розповсюджувачами вірусу. Ця ситуація викликає занепокоєння серед фермерів та ветеринарних служб у багатьох країнах.Хоча в Україні випадки цього захворювання поки що не реєструвалися, загроза його занесення залишається актуальною. Збудники хвороби, що походять з Африки, вже поширилися в європейських регіонах. На сьогодні інфекцію зареєстровано в таких країнах, як Норвегія, Чехія, Словенія, Греція та Ліхтенштейн. Це свідчить про швидке географічне розширення ареалу вірусу.Катаральна лихоманка овець внесена до списку небезпечних хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (WOAH), що підкреслює її значний потенціал завдавати величезних економічних збитків тваринницькій галузі. Ці збитки можуть бути пов’язані зі зниженням продуктивності тварин, масовою загибеллю поголів’я та необхідністю введення карантинних обмежень. Важливо зазначити, що для здоров’я людини хвороба не становить жодної небезпеки, що є втішною новиною на тлі загального занепокоєння.За своєю суттю, блутанг (синій язик) – це гостре трансмісивне вірусне захворювання. Воно проявляється характерними запально-некротичними ураженнями слизових оболонок, язика, шкіри та копит. До чутливих до нього видів тварин належать вівці, кози, велика рогата худоба (ВРХ), а також дикі жуйні – білохвості олені, буйволи, антилопи, лосі та інші. Це робить коло потенційних носіїв вірусу досить широким.Збудником цього інфекційного процесу є вірус Bluetongue, який належить до роду Orbivirus та родини Reoviridae. Передача вірусу від інфікованих до здорових тварин відбувається виключно через укуси певних видів комах. Основними переносниками є комахи виду Culicoides imicola, а також інші представники роду Culicoides, що здатні ефективно переносити збудник. Джерелом вірусу завжди є хворі тварини, які слугують резервуаром для подальшого поширення інфекції.Інкубаційний період захворювання, тобто час від зараження до появи перших клінічних ознак, зазвичай коливається від 5 до 20 днів. Після інфікування віремія (присутність вірусу в крові) може тривати досить довго: близько 60 днів у ВРХ та до 40 днів у овець. Перебіг хвороби може бути різним – від повного одужання, іноді через тривалий період, до прихованої (латентної) форми або навіть летального результату. У найбільш важких випадках загибель тварини може настати вже на 8-10 день після появи симптомів.Симптоми блутангу у овець відрізняються особливою вираженістю. Захворювання починається з раптового підвищення температури тіла до 42,5 °C. Спостерігається гіперемія шкіри голови та губ, а також слизових оболонок ротової порожнини, які згодом покриваються кровоточивими виразками. Характерним є постійний рух язика, що супроводжується виділенням пінистої слини. Носові виділення стають гнійними і засихають, утворюючи кірки навколо ніздрів. У більшості інфікованих овець язик набуває характерного червоно-синього відтінку, звідки й походить народна назва “синій язик”. У деяких тварин також спостерігається почервоніння та опухання основи копитець (вінцевого краю), що робить їх надзвичайно болючими при дотику. Ці ураження, разом з дегенеративними змінами скелетних м’язів, призводять до сповільнення рухів, відмови від корму, виснаження та, зрештою, загибелі. Якщо вівці все ж виживають, то через 3-4 тижні після нормалізації температури у них часто спостерігається випадіння шерсті.У великої рогатої худоби хвороба також проявляється лихоманкою, запаленням шкіри та слизових оболонок, ураженнями язика та ротової порожнини. Часто відзначається підвищена слинотеча, кульгавість, порушення репродуктивної функції та зростання смертності серед телят. Діагностика захворювання проводиться комплексно, з урахуванням епізоотичної ситуації, характерних клінічних симптомів, патологоанатомічних змін та обов’язкового виявлення антитіл до збудника за допомогою лабораторних досліджень.На жаль, на сьогодні не існує специфічного лікування блутангу. Тому основним акцентом у боротьбі з цією хворобою є заходи профілактики, спрямовані на зменшення ризику її занесення та поширення. Ключовими превентивними заходами є ефективна боротьба з комахами-переносниками, що включає використання інсектицидів (зокрема піретроїдів). Важливим є утримання чутливої худоби у приміщеннях, особливо в нічний час, коли активність комах максимальна. Вакцинація тварин є ще одним дієвим інструментом профілактики, здатним значно знизити ризик захворювання та його тяжкість.У разі первинного виникнення хвороби в господарстві, все інфіковане поголів’я тварин підлягає забою. Це супроводжується впровадженням суворих карантинних та санітарних заходів, що відповідають чинним ветеринарним інструкціям. Це дозволяє локалізувати спалах і запобігти подальшому поширенню вірусу. Важливо вкотре наголосити на необхідності суворого дотримання заходів біобезпеки на фермах для захисту тваринницького сектору від таких небезпечних інфекцій, як блутанг.