Рясний дощ, яскраве сонце та веселка – це був прощальний акорд неба для Героя. Погода змінювалась, ніби віддзеркалюючи біль, розпач та смуток, що заполонили все навкруги. Природа ніби плакала, виливаючи сльози дощу, але за мить з’явилася веселка – символ надії та пам’яті про молодого воїна.

Прощання з воїном зібрало безліч людей. Сотні односельчан, друзів, побратимів, мешканців громади та сусідніх сіл прийшли попрощатися та віддати шану Герою. Усі відчували себе єдиною родиною, об’єднаною спільним горем. Сльози були не лише за загиблим, але й за кожним Героєм, який віддав життя за Україну. Микола – один із тих, хто віддав життя за наше мирне небо.

Біля батьківської хати Миколи відбулася панахида. Отець Ігор Будзан, настоятель храмів у селах Солуків та Якубів ПЦУ, звернувся до громади зі словами, сповненими глибокого сенсу: «Христос сказав, що немає більшої любові, ніж віддати душу за друзів своїх. Ісус підтвердив це своїм життям та смертю. Віддавши себе заради спасіння людства, він показав безмежну любов, що пронизує віки та сягає кожного серця. Його хресна дорога стала доказом того, що любов сильніша за смерть.

Микола обрав шлях жертовності та відваги. Перетерпівши випробування, він віддав життя заради нас, щоб ми могли жити у мирі. Його подвиг – приклад доблесті та вірності. Ми віримо, що його душа на особливому рахунку у Бога, бо така жертва є найвищим даром». Слова отця нагадали про велич подвигу.

Настоятель храму Введення в храм Пресвятої Богородиці с.Тисів ПЦУ отець Олександр Васютин попрощався від імені Миколи з його родиною, близькими, побратимами та всіма, кого він знав. Він закликав згадувати полеглого воїна у молитвах, бо він віддав найдорожче.

Під тужливу мелодію військового оркестру колона рушила до церкви, де священники ПЦУ і УГКЦ провели чин відспівування. Під звуки автоматних черг та «Ще не вмерла України» рідні попрощалися з Миколою на сільському кладовищі. Вся громада розділила цей біль.

Микола, як і інші захисники, мріяв про мирне життя: одружитися, виховати дітей, доглянути маму. Він був добрим другом, побратимом, який завжди підтримував. Його серце зупинилося, але дух залишається жити в пам’яті, вірі та справах. Його жертва нагадує про триваючу війну. Її ціна – людські життя, біль та втрати.

Висловлюємо співчуття рідним Миколи. Нехай Господь дасть їм сил пережити втрату. Вічна пам’ять Герою.

Спочивай з миром, наш Герою. Нехай небеса стануть твоїм новим домом.

Вічна слава Герою!