Болехів з глибоким сумом прощається зі своїм Героєм – Богданом Квецком.

Сьогодні десятки мешканців Болехівської та Витвицької громад, звідки родом Богдан, зібралися біля його дому, аби провести в останню путь свого земляка. На обличчях присутніх читався біль, сльози та невимовне запитання: чому йдуть найкращі?

Під час спільної молитви отець-декан Болехівського деканату УГКЦ Василь Дзяйло звернувся до присутніх зі щемливими словами. Він наголосив, що подвиг Богдана – це найвищий прояв любові до Батьківщини, любов, що повинна об’єднувати всіх українців. Ми зобов’язані пам’ятати цінності, за які віддали життя наші Герої, захисники України.

З глибоким сумом загиблого воїна згадав отець Дмитро Павлик. Він розповів, що Богдан був доброю, щирою та життєрадісною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Його покликали до війська, і він пішов без вагань, бо розумів, що це його обов’язок. На службі Богдан виявив себе як відповідальний, чесний та вірний присязі воїн, за що був удостоєний нагород. Він загинув на бойовій позиції, виконуючи завдання, залишаючись відданим побратимам і Україні до останнього подиху. Серед своїх побратимів він був відомий під позивним “Худий” – надійний і добрий друг. Отець Дмитро подякував усім, хто прийшов попрощатися, та тим, хто подумки та молитовно був поруч.

Після урочистих слів процесія рушила до храму Святої Анни. Попереду несли хоругви, жовто-блакитні прапори та квіти. Далі йшли священники, а за ними – труна, накрита Державним Прапором України. Рідні та близькі, а також усі небайдужі йшли поруч, аби вшанувати пам’ять Богдана.

Після панахиди в храмі Героя понесли до місця вічного спочинку. На місцевому кладовищі, серед осінніх хризантем, відбувся чин поховання. Державний Гімн України пролунав над могилою, засвідчуючи шану загиблому захиснику.

Дружині загиблого Героя було вручено Державний Прапор України – як символ вдячності, честі та вічної пам’яті про мужність і самопожертву Богдана заради свободи Батьківщини.

Військовий салют розітнув тишу – три короткі залпи, що символізують три удари серця, які зупинилися, але назавжди залишаться жити в пам’яті. Побратими востаннє віддали честь своєму другу, схиливши голови перед його подвигом. Кожен, хто був присутній, відчував біль втрати, але й гордість за подвиг Богдана. Він назавжди залишиться в серцях, у пам’яті, у вільній Україні, яку він боронив до останнього подиху.

Світла пам’ять і вічна слава Герою України – Богданові Квецку. Нехай Господь прийме його душу до Царства Небесного, а його ім’я навіки залишиться у серцях людей як символ мужності, відданості та любові до рідної землі.🕯🇺🇦