У сучасному арсеналі озброєнь світу є боєприпаси, здатні вражати цілі, які здаються недосяжними. Серед них виділяється GBU-57, також відома як Massive Ordnance Penetrator (MOP) – найпотужніший неядерний боєприпас, що не має аналогів у світі. Ця унікальна протибункерна бомба розроблена спеціально для знищення надзахищених та глибоко заглиблених підземних об’єктів, включно з командними бункерами та іншими критично важливими інфраструктурами. Її поява змінила уявлення про можливості звичайних озброєнь, демонструючи нові горизонти військових технологій.

Вага цього боєприпасу становить приблизно 13,6 тонни (30 000 фунтів), причому понад 2,5 тонни припадає на вибухівку. Її подовжена та укріплена конструкція дозволяє снаряду проникати на значні глибини – понад 60 метрів у бетон або 40 метрів у тверду скелю – перш ніж відбудеться детонація. Це робить її ідеальним інструментом для ураження цілей, що знаходяться глибоко під землею, забезпечуючи максимальну руйнівну силу. Однією з ключових особливостей MOP є її ексклюзивна сумісність зі стратегічними бомбардувальниками B-2 Spirit. Лише ці літаки здатні скидати таку величезну бомбу GBU-57, що обмежує її застосування і підкреслює її стратегічне значення. Цей факт є важливим для аналізу можливостей різних країн у подібних операціях.

Розробка GBU-57 розпочалася у 2000-х роках, а її серійне виробництво стартувало лише в середині 2010-х. На сьогодні жодна інша держава не володіє подібним арсеналом, що робить ці військові технології США справді унікальними. Нещодавнє застосування MOP по ядерних об’єктах Ірану стало першим підтвердженим випадком використання цього типу зброї у реальних бойових діях. За наявними даними, американські бомбардувальники скинули 14 таких боєприпасів на підземні об’єкти. Ця подія викликала значний інтерес, адже у 2015 році офіційно повідомлялося про наявність лише 20 одиниць GBU-57 у Пентагону. Це свідчить про значне нарощування виробничих потужностей, необхідних для підтримки оборонної стратегії.

Аналіз темпів виробництва показує, що раніше завод в Оклахомі виготовляв дві MOP на місяць. Після реконструкції його потужності зросли до шести-восьми одиниць на місяць. З урахуванням цих показників, можна припустити, що Сполучені Штати наразі можуть мати у своєму розпорядженні декілька сотень бомб GBU-57. Проте, і це не надто велика кількість, враховуючи, що на один об’єкт, як у Фордо, може знадобитися до 12 таких боєприпасів для повного знищення підземних об’єктів. Ефективність операцій із знищення підземних об’єктів є критично важливою для безпеки.

Геополітичні наслідки цього удару є значними. Зокрема, після атаки на ядерні об’єкти Ірану, у парламенті країни обговорювалося питання щодо можливого блокування Ормузької протоки. Цей морський шлях є критично важливим для світової торгівлі нафтою, оскільки через нього експортують свою нафту Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ, Ірак, Кувейт та сам Іран. Потенційне перекриття Ормузької протоки може призвести до глобальної паливної кризи, небаченої за останні півстоліття, та значного зростання цін на нафту, що матиме серйозний вплив на світову економіку. Попередження від США, що перекриття цієї протоки означатиме економічний крах для Ірану, підкреслює серйозність ситуації. Таким чином, ця протибункерна бомба не лише демонструє технологічну перевагу, а й стає інструментом у великій геополітичній грі, впливаючи на міжнародну безпеку та енергетичні ринки.