🕯️ Бориславська громада з глибоким сумом попрощалася із Захисником України Василем Піхоцьким. Сьогодні, 12 березня, вулицями Ясениці-Сільної знову майоріли прапори та лунав духовий оркестр, віддаючи шану Герою, який віддав життя за свободу України. Василь Піхоцький народився 10 травня 1979 року в селі Ясениця-Сільна, де провів дитинство та закінчив місцеву школу. Після школи здобув професію зварювальника в Бориславському професійному ліцеї. Проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України, демонструючи відданість та патріотизм з юних років.

4 травня 2022 року Василь, не вагаючись, став добровольцем на захист України, відчуваючи священний обов’язок перед Батьківщиною. Служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади, брав участь у бойових діях на Херсонському напрямку в складі штурмового загону “Дика качка”. Мав позивний “Тато”, що свідчить про його турботу та піклування про побратимів, яких він завжди підтримував та підбадьорював. Василь був взірцем хоробрості та відданості, відмінно володів військовою справою та неодноразово відзначався нагородами за мужність та героїзм. Він завжди знаходив вихід навіть у найскладніших ситуаціях, ніколи не залишав поранених чи загиблих побратимів на полі бою, демонструючи неймовірну людяність та відвагу.

27 лютого 2024 року серце воїна зупинилося в зоні бойових дій біля населеного пункту Лиман Донецької області. Бориславська громада втратила одного з найкращих своїх синів, справжнього героя, який віддав найцінніше – своє життя – за мирне майбутнє України. Сьогодні родина, побратими, друзі та односельчани зібралися біля будинку, де проживав Захисник, щоб віддати останню шану та попрощатися з Героєм. Василя запам’ятали як добру, чуйну людину з великим серцем, яка завжди була готова прийти на допомогу та підтримати у важку хвилину. Він був справжнім патріотом України, готовим на самопожертву заради свободи та незалежності своєї країни. Громада схиляє голови перед подвигом Героя, пам’ять про якого назавжди залишиться в серцях людей та в історії України. Ця втрата – непоправне горе для всіх, хто знав Василя. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним татом та вірним другом для багатьох.

Чин похорону відбувся в Храмі Миколая Чернецького, де відбулася панахида за загиблим воїном, після чого Василя поховали на кладовищі в Ясениці-Сільній з усіма військовими почестями, віддаючи шану його подвигу. Родині воїна було передано державний прапор України на знак безмежної вдячності від усього українського народу за його жертовність та героїзм. Щирі співчуття рідним та близьким Захисника. Вічна слава Герою!