Сьогодні, 8 березня, Бориславська громада схилила голови в скорботі та попрощалася з героєм, відданим сином України, Миколою Кунцівим, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашого народу. Микола загинув 21 травня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Харківської області. З весни 2023 року він вважався зниклим безвісти, і всі, хто знав його, не полишали надії, молилися за його порятунок. На жаль, днями громаду сколихнула трагічна звістка — ще одна болюча рана на серці України — підтвердилась інформація про загибель Миколи Кунціва. Вічна пам’ять Герою!

Добрий, чуйний, сміливий та розважливий — таким залишиться Микола в пам’яті рідних, друзів і побратимів. Він був не лише воїном, а й людиною великої душі, яка не втрачала оптимізму навіть у найтемніші часи. Його мужність та відвага назавжди залишаться в наших серцях.

Микола народився 24 травня 1975 року в Бориславі, де навчався в Бориславському ЗЗСО №1, а згодом опанував професію маляра-штукатура в Підбузькому професійно-технічному училищі. Проживав у селі Ясениця-Сільна. Його життєвий шлях – це приклад відданості своїй землі та народу.

У 2015 році Микола був долученим до будівництва фортифікаційних споруд у Луганській області, демонструючи свою громадянську позицію та бажання захищати країну. У перші дні повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, він без вагань став на захист України. Служив у 14 окремій механізованій бригаді, мав позивний “Пастор”. Відважний воїн, справжній патріот своєї країни.

Чин похорону розпочався біля будинку в селі Ясениця-Сільна, де проживав Захисник. Звідти в супроводі духового оркестру траурна процесія рушила до Храму Миколая Чернецького, де помолились за упокій душі загиблого. Матері Захисника вручили державний прапор на знак вдячності від усього українського народу за жертовність її сина. Поховали Героя на кладовищі в рідному селі Ясениця-Сільна. Його подвиг назавжди залишиться в історії.

Відходять у вічність найкращі сини України, але їхній подвиг живе вічно. У строю вже Небесного війська вони продовжують оберігати нас. Немає слів, здатних вгамувати біль втрати. Але є пам’ять — сильніша за час, могутніша за забуття. Микола віддав життя за кожного з нас, і наш обов’язок — зробити все можливе, аби зберегти нашу Україну, аби майбутні покоління жили під мирним небом та знали імена своїх Героїв. Ми завжди будемо пам’ятати його!

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Нехай Господь дасть їм сил пережити цю важку втрату.

Вічна слава Герою! Слава Україні!