🕯 Бориславська громада попрощалася із Захисником Андрієм ПоливкоСьогодні, 1 липня, у Бориславі панувала глибока скорбота. Міська громада зібралася, щоб провести в останню путь свого земляка, відважного воїна Андрія Поливка. Це був день глибокого суму та безмежної вдячності за його жертовний подвиг. Сотні мешканців, побратимів, друзів та рідних прийшли до будинку Героя, аби востаннє попрощатися з оборонцем та висловити щиру підтримку родині. Сльози смутку змішувалися з гордістю за відвагу та самовідданість Андрія Поливка. Його втрата є непоправною для всіх, хто його знав та цінував.Народившись 15 квітня 1987 року в мальовничому Бориславі, Андрій провів своє дитинство та юність у рідному місті. Він здобув середню освіту у місцевій 9-й школі, а згодом поглибив свої знання у Бориславському нафтовому технікумі, обравши фах «буріння». Усе своє життя Андрій присвятив сумлінній праці в НГВУ «Бориславнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», де зарекомендував себе як відповідальний помічник бурильника. Його професійний шлях був прикладом відданості справі та працьовитості. Але справжнє покликання чекало на нього на захисті Батьківщини.Цей відданий воїн був утіленням честі, непереборної сміливості та безмежної любові до свого народу. У доленосний час, коли Україна потребувала своїх найкращих синів, Андрій без вагань пішов добровольцем, щоб зі зброєю в руках боронити рідну країну від ворога. Він служив у складі 225-го окремого штурмового полку, де проявив себе як справжній Захисник, готовий до будь-яких випробувань. На жаль, під час служби Андрій зіткнувся зі складною хворобою. Він переніс операцію, але, попри всі зусилля медиків, врятувати його життя не вдалося. Його передчасна смерть стала непоправною втратою для родини, для всієї Бориславської громади та для України.Ми назавжди залишимося в неоплатному боргу перед величним подвигом цього Героя — за його незламну відданість ідеалам свободи, за його мужність у боротьбі та за його найвищу самопожертву заради майбутнього нашої держави. Пам’ять про Андрія Поливка буде вічно жити в наших серцях, нагадуючи про ціну миру та незалежності. Кожен його крок був сповнений рішучості та любові до рідної землі, яку він захищав до останнього подиху. Цей воїн віддав найцінніше – своє життя – заради того, щоб ми могли жити у вільній Україні. Його ім’я назавжди буде викарбувано в історії як ім’я справжнього патріота.Чин похорону Андрія Поливка розпочався у його рідному домі, де зібралися найближчі — рідні, друзі та численні мешканці громади. У спільній молитві вони просили за упокій душі воїна, який віддав своє життя за Україну. Це прощання з воїном було сповнене болю, але водночас і глибокої поваги до його подвигу. Присутні згадували Андрія як добру, світлу та щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Його відхід – це величезна втрата для кожного. Далі жалобна процесія рушила до місця останнього спочинку, супроводжувана почесною вартою.Поховали мужнього воїна з усіма військовими почестями на кладовищі в мікрорайоні Губичі. Над могилою лунали гімни, а салюти сповістили про відхід до вічності ще одного відважного оборонця. Матері Андрія, яка виховала справжнього патріота, було вручено Державний Прапор України — як символ безмежної вдячності від усього українського народу за її сина. Цей прапор є нагадуванням про те, що подвиг її сина ніколи не буде забутий, а його ім’я назавжди залишиться символом мужності та самопожертви. Нехай його вічна пам’ять живе у наших серцях.Щирі співчуття родині Андрія. У цей надзвичайно важкий час скорботи нехай Господь дарує вам сил, терпіння та зцілення душі. Пам’ять про світлу людину та справжнього Героя України, Андрія Поливка, назавжди залишиться з нами. Вічна слава Герою!