Три жінки з Ковеля – Ганна Лагасюк, Марія Добровольська та Іванна Озимук – долучилися до важливої української ініціативи, об’єднуючи зусилля жінок, чиї рідні зникли безвісти або перебувають у ворожому полоні. У серпні вони здійснили інформаційну поїздку до Стамбула, Туреччина, аби заявити про свої потреби на міжнародній арені.

Туреччина, як відомо, відіграє ключову роль у комунікації з російською стороною, сприяючи процесам обміну військовополоненими та докладаючи зусиль для отримання доступу до місць утримання українських захисників. Саме тому Стамбул став важливим майданчиком для зустрічі делегації українок. Їхньою головною метою було заявити про своїх близьких, які так чекають на повернення додому, та нагадати світовій спільноті про невимовний біль і щиру надію тисяч українських родин.

Ганна Лагасюк з невимовною тривогою чекає на звістку про свого сина Андрія, військовослужбовця 53-ї бригади. У лютому, саме в день свого 36-річчя, вона отримала страшну звістку про його зникнення. Під час мирної акції в Стамбулі Ганна виступила з пронизливою промовою, сповненою глибоких материнських почуттів:

“Кожен ранок для мене, як і для кожної матері, що чекає, починається з важкого серця, наповненого невимовною тривогою та водночас незламною надією. Думки невпинно повертаються до нього – де він, що з ним? Спогади про щасливі моменти разом переплітаються з невимовним страхом, що я можу ніколи не дізнатися правди. Тому ми зобов’язані говорити, адже від нашого голосу залежить їхнє життя та їхнє довгоочікуване повернення. Я молюся за нього, щиро сподіваючись на диво.”

Марія Добровольська скористалася цією поїздкою, щоб знову привернути увагу до трагічної історії зникнення її брата — Андрія Дячука, який зник наприкінці 2024 року. Вона вже неодноразово зверталася з листами до численних міжнародних організацій, зокрема до Червоного Хреста у Женеві, з відчайдушним проханням допомогти у пошуках.

Іванна Озимук нагадала світові про свого чоловіка Віталія, який є військовим 49-ї бригади і перебуває в полоні вже рік. Вона самотужки виховує двох доньок і щодня молиться за його якнайшвидше повернення додому, до родини.

Загалом у заходах, присвячених Дню Державного Прапора та Дню Незалежності України, взяли участь 160 українок. Вони розгорнули великий український прапор, виступили на мирному мітингу, зустрілися з Послом України в Туреччині Наріманом Джелялом та Генеральним консулом Романом Недільським, а також взяли участь у спільному богослужінні за мир та перемогу України. Крім того, вони передали списки імен зниклих безвісти та полонених, прохаючи сприяти їхньому розшуку та обміну.

Мирні акції на підтримку України в Туреччині організовує Алія Усенова, заступниця голови Українського культурного товариства у Стамбулі. Вона активно займається цією діяльністю з другого дня повномасштабного вторгнення. Завдяки цим зусиллям багатьох людей, чиї історії згадували на мітингах, вже вдалося повернути додому, що дає надію іншим.

Ця боротьба триває за кожного, хто чекає на повернення додому. Жінки з Ковеля, разом з іншими українками, наполегливо відстоюють права своїх близьких на всіх міжнародних майданчиках, де є шанс бути почутими. Віра та непохитна надія на повернення рідних об’єднують їх у цій надзвичайно важливій справі, демонструючи силу українського духу.