Фото надав Станіслав сайту “Новини Донбасу”

На тлі важливих подій обміну полоненими, 14 серпня 2025 року, з російського полону успішно повернувся 26-річний український військовий Станіслав Панченко. Його повернення стало ще більш зворушливим завдяки його відданому чотирилапому другу – коту на ім’я Мишко. Цей незвичайний зв’язок між військовим та його пухнастим компаньйоном здобув значну увагу, адже кіт Мишко понад 4,5 року прожив у колонії №32 в окупованій Макіївці разом з іншими військовополоненими. Цю історію висвітлили видання «Новини Донбасу» та «Суспільне».

Інший полонений, який виявляв турботу про кота Мишка, залишається за ґратами вже понад 7 років, очікуючи на можливість обміну. Станіслав поділився своїми почуттями, зазначивши: “Я не міг залишити Мишка – у колонії йому загрожувала доля безхатченка. А це вже був наш, можна сказати, домашній кіт”.

Станіслав Панченко, родом з Полтавщини, служив у лавах Збройних Сил України з 2017 року. Його шлях до полону розпочався в січні 2019 року на Донеччині. За словами його матері, Валентини Панченко, Станіслава спочатку утримували в Донецькому СІЗО, а згодом перевели до 32-ї колонії в Макіївці, де йому було винесено вирок. Його засудили до 17 років позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями у «захопленні влади».

Станіслав і Мишко у шпиталі

Новини Донбасу

Станіслав розповів, що кошеня потрапило до барака в Макіївці завдяки «завгоспу» – засудженому, який відповідав за господарську роботу в колонії. Спочатку маленьке кошеня, яке полонені думали, що це кішка, і назвали Мишкою, було доглянуте і виходило. Згодом виявилося, що це кіт, і ім’я залишилося – Мишко. Військові виготовили для нього спеціальну сумку з написами «Дім кота» та «Мишко хоче в Полтаву», щоб забезпечити йому комфорт під час можливого перевезення. Хоча сумку тричі вилучали наглядачі, їм вдавалося її повернути.

Станіслав пробув у полоні майже 7 років. Перед тим, як вирушити на обмін, він прийняв рішення забрати Мишка з собою. Він описує Мишка як дуже розумну та лагідну тварину, яка спокійно перенесла дорогу в сумці, не видаючи жодних звуків. У шпиталі, куди їх доставили швидкими, Станіслав попередив персонал про свого супутника, викликавши здивування та цікавість.

“Дім кота”

Новини Донбасу

“Вирішили так: хто перший звільниться, той кота з собою візьме. Тому взимку тим засудженим, які працюють на швейному виробництві, ми замовили спеціальну сумку: із ущільненими стінками та дном – щоб доставити Мишка на волю з комфортом. У нас цю сумку наглядачі тричі вилучали. Але, на щастя, нам постійно вдавалося повертати”, – розповідає Станіслав. Він додає, що Мишко дуже розумний і лагідний, а перед обміном, на шляху з окупованої Донеччини, спокійно сидів у сумці і не видавав жодного звуку. “Коли нас уже обміняли, то до шпиталю везли машинами швидкої допомоги. При посадці в швидку я про всяк випадок попередив персонал, що в мене в сумці кіт. Вони дуже здивувалися: “Який ще кіт? Живий?!”. Кажу: “Так, живий. Він також із колонії №32″. Я відкрив сумку і показав. Коли нас розміщували в шпиталі, я теж попередив персонал”, – ділиться чоловік. Зараз Мишко живе разом зі Станіславом і набирає вагу. “Я сподіваюсь, що і мій товариш по нещастю, з яким ми разом виховували Мишка, теж незабаром потрапить на обмін”, – додає захисник.