«Бо пам’ятайте,

що на цій планеті,

відколи сотворив її пан Бог,

ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!»

Ліна Костенко

У березневі дні ми згадуємо великого Кобзаря — Тараса Григоровича Шевченка, його творчість, невичерпну любов до Батьківщини та мрію про волю. Ми знову і знову відкриваємо для себе безкінечність його поезії, яка стала символом боротьби за свободу та національну ідентичність, особливо у часи сучасної боротьби України проти російської агресії. Його пророчі слова та вірші надихають нас на незламність духу та віру в перемогу.

У місті Кодима біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся урочистий захід, що засвідчив шану до великого поета. Не так давно на цьому місці стояв пам’ятник леніну, але українці позбулися символів минулого, щоб вшанувати своїх героїв, що промовляють до нас українською мовою – мовою нашої свободи.

На заході посадовець ЦНАП Людмила Гурікова продекламувала уривки із поетичного циклу Тараса Шевченка «Давидові псалми», а аматорка Наталя Штефанюк виконала пісню на слова Тараса «Думи мої, думи». Учасники заходу поклали до підніжжя пам’ятника живі квіти, віддаючи данину шани та пам’яті.

Ми, українці, через 211 років з дня народження Шевченка продовжуємо вшановувати українського поета, мислителя, символа українського духу і нескореності. Його творчість – це вічна пам’ять, яка передаватиметься з покоління в покоління, вказуючи шлях до свободи та незалежності. Творчість Шевченка перетнула століття, перетне й тисячоліття, залишаючись актуальною і надихаючою.

«І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом…»