Цей помітний тренд розпочався кілька років тому. До пандемії бразильські клуби сумарно не витрачали понад 163 мільйони євро за одне трансферне вікно. Проте згодом ця планка стабільно перевищувала 200 мільйонів. Минулої зими Бразилейрао, з показником у 263 мільйони євро, став другим за обсягом покупцем у світовому футболі, поступаючись лише англійській Прем’єр-лізі (503 мільйони). За підсумками двох останніх трансферних вікон, бразильські команди посідають сьоме місце у світі за витратами на трансфери (367 мільйонів євро), обійшовши навіть деякі топові європейські ліги, не кажучи вже про модні нафтодоларові проєкти. Ці цифри вражають і свідчать про значні інвестиції у футбол.

Минуло чверть століття з того часу, як економічна міць європейських ліг поглинула конкуренцію між континентами. Це почалося ще з “справи Босмана”, і такі гравці, як Вінісіус, Родріго, Ендрік, покидали батьківщину в 18 років. Нинішні намагання Бразилії повернутися в давні перегони обіцяють стати однією з найцікавіших історій розвитку футболу XXI століття. Бразилейрао має міцні стартові позиції: країна з населенням 220 мільйонів людей, де футбол є справжньою релігією. Середня відвідуваність матчів становить 27 000 вболівальників, що є п’ятим найкращим показником у світі після АПЛ, Бундесліги, Серії А та Ла Ліги. Аналогічна ситуація і в цифровому просторі: 13 бразильських клубів входять до ТОП-100 у світі за кількістю підписників у соціальних мережах. Понад 2350 із 22 779 світових трансферів у 2024 році припадали на бразильських футболістів, що вдвічі більше, ніж англійців, французів чи аргентинців. Єдине, чого донедавна бракувало Бразилейрао, – це вміння заробляти на футболі, і лише зараз вони вперше роблять впевнені кроки в цьому напрямку.

***

Ключовою реформою у футболі, що запустила всі інші зміни, стала зміна структури власності клубів. До 2021 року всі бразильські клуби, за винятком Ред Булл Брагантіно, були зареєстровані як некомерційні цивільні асоціації. Це означало, що юридично вони належали вболівальникам, які обирали керівництво, що працювало безкоштовно. З одного боку, це звільняло клуби від податків, але з іншого – унеможливлювало легальне виведення прибутку, що відлякувало потенційних інвесторів. Місцеві еліти, де-факто володіючи клубами через лояльних “вболівальників”, ділили кошти від продажів гравців, не вкладаючи нічого натомість. Все змінив аудит у 2020 році, який виявив у 23 найбільших клубів Бразилії загальний борг у 1,7 мільярда євро. Це відкриття викликало величезний резонанс, і суспільство вимагало змін. У відповідь на цей запит, у 2021 році парламент Бразилії ухвалив закон, що дозволив перетворювати клуби на акціонерні товариства з двома типами акцій. Вболівальникам було гарантовано 10% акцій кожного клубу. Незважаючи на опір деяких клубів, таких як Коринтіанс, прогрес було вже не спинити.

Протягом двох років приватних власників отримали Куяба, Курітіба, Крузейро, Атлетико Мінейро. На бразильський ринок вийшла City Group, що придбала Баію, де успішно награє молодь.

“Це довгостроковий проєкт. Подивіться на Ман Сіті: знадобилося 14 років роботи, щоб ми виграли 4 з 5 останніх чемпіонатів”, – обіцяє гендир групи Ферран Соріано.

Був і невдалий прецедент із 777 Partners, які придбали Васко да Гаму, але не виконали інвестиційних зобов’язань, і клуб повернули фанатам через суд. Головним каталізатором трендів у Бразилейрао зараз є Ботафого.

***

Коли американець Джон Текстор прибув у 2022 році, Ботафого був проблемним новачком еліти з 80 мільйонами боргу. Текстор сплатив борг, інвестував 12,5 мільйонів у гравців, і клуб фінішував 11-м. Далі він вклався в талановиту молодь, і в якийсь момент сезону-2023 Ботафого випереджав найближчого конкурента на 13 очок, хоча жахливий фініш сезону позбавив їх титулу. Наприкінці 2023 року Текстор вклав вже 62 мільйони в нових гравців, і наступного року Ботафого виграв не лише Бразилейрао, а й Копа Лібертадорес – південноамериканський аналог Ліги чемпіонів. “Все в Ботафого було схоже на стартап. Ми не мали працівників, наймали новий персонал, гравців, тренерів. Ми ніби будували компанію з нуля”, – розповідав Текстор. Хоча його футбольна імперія зараз зіткнулася з викликами через борги іншого клубу, Текстор все ще вважається героєм для Бразилії, що вказав їй шлях до фінансового успіху та конкурентоспроможності на світовій арені.

***

Паралельно з бумом нових власників, Бразилейрао переживає значний приплив спонсорів. У 2022 році ліга посіла шосте місце у світі за доходами від спонсорських угод – 1,47 мільярда євро. Легалізація букмекерів урядом значно допомогла: у сезоні-2024 вони сплатили в бюджети клубів 210 мільйонів євро, а 34 із 40 найкращих футбольних клубів Бразилії розміщували на футболках логотипи букмекерських контор. Додайте сюди 513 мільйонів євро доходу від продажу футболістів за два останні трансферні вікна. Важливим джерелом фінансового успіху є також дохід від виступів у Копа Лібертадорес, який бразильці стабільно виграють з 2019 року. У минулому розіграші на кону було 226 мільйонів євро призових, що співмірно з Лігою Європи. Також слід враховувати дохід від телевізійних прав.

Спонсорство букмекерів у Бразилейрао швидко росте, sportquake.com

Як наслідок, у 2025 році Фламенго став першим латиноамериканським клубом за 30 років, що увійшов до ТОП-30 Deloitte Money Football League з доходом у 198 мільйонів євро. Це вже не ті бразильські клуби, до яких ми звикли. Їхня загальна вартість складу Фламенго становить 214 мільйонів євро, вони мають 10 легіонерів і можуть дозволити собі трансфери по 15-20 мільйонів євро. Це потужні гравці на світовій арені.

***

Бразильський футбол продовжує зростати, як і такі клуби, як Флуміненсе, Коринтіанс, Сан-Паулу, Атлетико Мінейро, Палмейрас. Якщо вони не звернуть зі шляху, скоро розпочнеться найцікавіше. Перший виклик – це питання телеправ. У 2022 році клуби еліти нібито домовилися про єдиний пул, але згодом розсварилися під час поділу ще незароблених сум. У підсумку зараз існують два пули. Сукупний дохід двох груп від телевізійних прав сягає 550-600 мільйонів євро, що вже більше за французьку Лігу 1. Проте сума може зрости в 1,5-1,7 раза, якщо клуби досягнуть згоди і продаватимуть права одним пакетом. Іншою проблемою, з якою зіштовхується Бразилейрао, є договірні матчі, кількість яких зросла після легалізації букмекерів. Правоохоронці активно розслідують ці епізоди, викриваючи злочинні групи, що свідчить про необхідність посилення контролю. Подібні проблеми мали всі ліги на етапі зростання. І, нарешті, чемпіонати 27 штатів – рудимент минулого, що зараз є безглуздим. Грандам, таким як Фламенго, не потрібні матчі з менш відомими командами, які не збирають трибуни, часто проводяться на поганих газонах, де легко отримати травму, і, головне, забирають сили.

“Чемпіонати штатів заслуговують на місце в нинішньому часі, в них є традиції. Але вони мають бути раціоналізовані”, – констатує експрезидент Фламенго Луїш Велозу. Простіше кажучи, чому б не вводити грандів у боротьбу принаймні з чвертьфіналу?

***

Отже, Бразилейрао зростає, але повна модернізація займе не одне десятиліття. Переобраний президент федерації Едналдо Родрігес обіцяє, що з 2027 року клубам нададуть можливість самим організувати елітний дивізіон за зразком АПЛ. Це стало б ще одним проривом, оскільки держава в Бразилії часто гальмує реформи. Далі – довга, монотонна робота. Клубний чемпіонат світу відбувається дуже вчасно для бразильців, оскільки він підсвітив їхні проміжні успіхи, і тепер їм легше буде залучати нових інвесторів та продавати телеправа за кордон. І хоча вони, можливо, не здобудуть трофей, оскільки рівень європейських грандів наразі надто високий, бразильський футбол змусив світ помітити їхні зусилля та визнати їхню зростаючу силу.

Сам Хабі Алонсо це визнав: “Фламенго, Палмейрас, Ботафого, Флуміненсе дуже хороші. Це команди світового рівня. Ми сильно помиляємося, коли думаємо, що крім нас ніхто у світі не вміє грати цю гру”.