Кропивницький знову занурився в глибоку скорботу. Сьогодні, 08 липня, громада міста провела в останню путь своїх мужніх синів – молодшого сержанта Андрія Багнюка та старшого солдата Павла Фоменка, які віддали свої життя за свободу та незалежність рідної України. Це прощання з Героями Кропивницького стало ще одним болісним нагадуванням про те, яку ціну платить наша країна за мирне майбутнє.

Жорстока війна продовжує безжально забирати найкращих, але їхні імена навіки викарбовуються в наших серцях і на сторінках української історії. Вшанування Героїв є нашим священним обов’язком.

Андрій Багнюк, народжений 02 січня 1981 року у Кропивницькому, був справжнім патріотом. Його шлях від учня школи №34 до фахівця-слюсаря у ПТУ №2, а потім до воїна-захисника, сповнений відданості. У 1999 році він проходив строкову військову службу в зенітно-ракетних військах на Запоріжжі, а після демобілізації активно працював на різних підприємствах міста.

З початком повномасштабної агресії Андрій Багнюк добровільно став на захист Батьківщини. Він служив у 42-му окремому мотопіхотному батальйоні 57-ої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Мужньо командуючи відділенням протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки, він пройшов шлях від солдата до молодшого сержанта з незламною гідністю, відвагою та честю.

Андрій брав участь у надзвичайно запеклих боях під Бахмутом та Часовим Яром, де тричі отримував поранення. Проте, щоразу, незважаючи на біль, він повертався до своїх побратимів, демонструючи неперевершену силу духу. За віддану службу він був нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «За участь в боях «Бахмутський рубіж» та нагрудним знаком «Народжені в боях». Він мав заслужений статус ветерана війни — учасника бойових дій.

28 червня 2025 року серце молодшого сержанта Андрія Багнюка зупинилось. Це сталось під час виконання бойового завдання із захисту міста Вовчанськ Харківської області, де він отримав несумісне з життям поранення. Йому було всього 44 роки. Пам’ять про цього воїна України житиме вічно. Андрій був надійною, принциповою людиною — чесною, працьовитою та надзвичайно відповідальною. У житті він захоплювався рок-музикою, яка додавала йому сил. Для рідних він був турботливим сином і братом, для побратимів — надійним плечем і підтримкою. Саме таким Андрій Багнюк навіки залишиться в серцях усіх, хто його знав, поважав і любив.

Павло Фоменко, який народився 01 березня 1979 року у Кропивницькому, також був відданим сином своєї землі. Він здобув професію оператора опалювальних установок у професійно-технічному училищі. Строкову службу Павло пройшов у Стрию Львівської області, а після демобілізації працював за фахом. Повернувшись до рідного Кропивницького, він понад десять років сумлінно працював оператором котельні на комбінаті хлібопродуктів №2, а потім — у житлово-експлуатаційній організації №1. На кожному робочому місці Павло Фоменко зарекомендував себе як добросовісний працівник, майстер своєї справи та надійний колега.

У грудні 2022 року Павло Фоменко приєднався до лав Збройних Сил України. Він служив гранатометником мотопіхотного взводу, беручи участь у бойових діях на Донецькому напрямку, захищаючи рідну землю від ворога. Свій останній бій старший солдат Павло Фоменко прийняв 06 березня 2023 року в місті Бахмут Донецької області. Він виконував бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії.

Понад два роки після того трагічного дня Павло Фоменко вважався зниклим безвісти. Лише у червні 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель. Йому було 44 роки. Ця війна забрала ще одного Героя України. Павло Фоменко був щирим, відкритим, витривалим і працьовитим, завжди готовим підтримати словом і ділом. За його суворою витримкою ховалася людина тонкої душі. Він обожнював музику, мав власну багату фонотеку та був філателістом, з любов’ю збирав колекцію марок, кожна з яких мала для нього свою історію. Він був гарним другом, побратимом і просто доброю людиною. У Павла залишились мама, брат та кохана жінка.

Пам’ять про цих загиблих захисників України, які були вірними присязі до останнього подиху, житиме вічно в серцях українців. Доземний уклін нашим захисникам і захисницям! Вічна пам’ять Героям нашого часу!