Кропивницький знову занурився у глибоку скорботу. Сьогодні, 19 червня, мешканці міста провели в останню земну путь своїх вірних Героїв-захисників, які віддали найцінніше – власне життя – за свободу та незалежність України. Цього дня вшановували матроса Сергія Мусіяку та старшого сержанта Дениса Шевченка. Ця безжальна війна продовжує забирати найкращих синів і доньок нашої Батьківщини, назавжди викарбовуючи їхні імена не лише у наших серцях, а й на славних сторінках історії України.

Сергій Мусіяка народився 24 грудня 1966 року у мальовничому селі Ганнинське, що на Кіровоградщині. Саме тут минуло його дитинство, сповнене щирих емоцій та перших життєвих уроків. Освіту здобув у Ганнинській загальноосвітній школі, де вже з юних літ демонстрував допитливість, неймовірну працелюбність та глибоку повагу до старших. Після закінчення школи Сергій обрав шлях фахової освіти, вступивши до Знам’янського професійно-технічного училища. Там він опанував рідкісну професію помічника машиніста тепловоза та електровоза, що стало його першим кроком у трудовій діяльності.

Життя Сергія Мусіяки було сповнене випробувань. Військову строкову службу він проходив у Республіці Афганістан, де брав участь у бойових діях, за що неодноразово був удостоєний відомчих відзнак. У мирний час Сергій повністю присвятив себе праці, працюючи машиністом вантажно-розвантажувальних машин на Придніпровському олійноекстракційному заводі. Колеги цінували його за відкритість, людяність та бездоганне виконання обов’язків, адже він завжди вирізнявся відповідальністю та сумлінністю.

З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Сергій Мусіяка без вагань став на захист Батьківщини за мобілізацією, вступивши до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником на одному з найгарячіших ділянок фронту – на Херсонському напрямку. Протягом трьох років служби він пройшов численні бойові випробування, здобувши цінний досвід та загартувавшись у боях. Для побратимів він був не просто товаришем по зброї, а справжньою опорою, тією людиною, яка завжди підтримувала та вселяла впевненість. За свою зразкову службу та вірність державі Сергій Мусіяка був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю «За службу державі» Територіальна оборона України, а також мав статус ветерана війни – учасника бойових дій. Матрос Сергій Мусіяка загинув 14 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Херсонщині, забезпечуючи національну безпеку та оборону України.

Сергій був людиною з надзвичайно добрим серцем, спокійний, виважений у рішеннях, врівноважений у словах, а також світлий і позитивний у повсякденному житті. Його завжди вирізняли щирість, доброзичливість та готовність допомогти кожному. Риболовля дарувала йому душевний спокій та гармонію з природою. Для своєї родини Сергій Мусіяка був справжньою опорою: ніжним чоловіком, люблячим батьком, надійним братом та уважним дядьком. Без нього залишились дружина, донька, син, сестра та племінниця.

Денис Шевченко народився 15 квітня 1982 року у місті Гола Пристань на Херсонщині. З дитинства він вирізнявся добрим серцем, уважністю до людей та працьовитістю. Навчався у місцевій школі, а у 1999 році вступив до Херсонського професійно-технічного училища №9, де здобув улюблену професію кухаря-кондитера. Пройшов військову строкову службу, після чого більшу частину життя присвятив роботі кухарем, вкладаючи душу в кожну страву. Колеги знали його як відданого майстра та щирого колегу.

У грудні 2021 року Денис Шевченко призвався на військову службу за контрактом до 3-го окремого полку Сил Спеціальних Операцій імені князя Святослава Хороброго. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року він став на захист територіальної цілісності України. У складі свого бойового підрозділу брав активну участь в обороні Сум, Прилук, Мар’їнки, а також нищив ворога на Лиманському та Слов’янському напрямках.

Навесні 2022 року, завдяки професійній організації засідки в районі Святогорівки на Донеччині, вдалося знищити авангард колони противника, що деморалізувало ворога та зупинило його подальше просування. Денис Шевченко також брав участь в операції прориву лінії оборони на Запорізькому напрямку, виконував бойові завдання в районах Селідового, Красногорівки, Нетайлового. Його відмінні навички керування безпілотними літальними апаратами дозволяли ефективно уражати живу силу та техніку противника. З лютого 2025 року Денис Шевченко виконував бойові завдання на Покровському та Костянтинівському напрямках Донецької області. Він був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та відзнакою Кіровоградської обласної ради, мав статус учасника бойових дій.

Старший сержант Денис Шевченко загинув 14 червня 2025 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Він був мужнім воїном, надійним другом та побратимом, відповідальною людиною, на яку завжди можна було покластися. Денис захоплювався кікбоксінгом, поєднуючи в собі силу та життєрадісність. Завжди усміхнений, енергійний, він вмів підтримати та вселити надію навіть у найважчі моменти. Чужий біль завжди відгукувався в його душі, наче власний. Після Дениса залишились глибока порожнеча у серцях рідних, близьких, друзів та побратимів. У воїна залишились батьки, дружина, двоє синів та брат, який нині також віддано стоїть на захисті України від агресора.

Низький уклін нашим захисникам та захисницям. Вічна пам’ять Героям нашого часу! Кропивницький пам’ятає своїх Героїв.