## Як підтримувати ветеранів та ветеранок: рекомендації Мінветеранів

Надання психологічної підтримки пораненим та хворим ветеранам і ветеранкам, а також їхнім близьким, є надзвичайно важливим процесом, який вимагає чутливості та розуміння. Через страх, шок, травму та виснаження, як самі ветерани, так і ті, хто їх рятує та лікує, можуть відчувати труднощі зі збереженням взаєморозуміння та злагодженості. У таких обставинах пошук сил та способів для взаємної підтримки стає ще складнішим завданням.

**Розуміння стану ветеранів:**

Часто пацієнти перебувають у стані шоку або близькому до нього, й існує ризик повернення до цього стану. Серед поширених переживань — сумніви щодо майбутнього, страх стати тягарем для близьких, відчуття ізоляції або переконання у втраті здатності приносити користь іншим. Один із найглибших внутрішніх сумнівів — це втрата віри у власні сили та контроль над власним життям. Коли людині кажуть «Все буде добре», вона може сприйняти це як сигнал про виключення з процесу прийняття рішень, оскільки її не вважають здатною впливати на результат. Це посилює відчуття безпорадності, що значно ускладнює процес лікування.

**Ключове повідомлення підтримки:**

Найважливіше повідомлення, яке варто передати в такі моменти – «Ти не сам/сама!». Ця фраза може мати набагато більший вплив, ніж навіть відчуття фізичної безпеки.

**Що говорити, коли не знаєш, що сказати:**

У складних ситуаціях, коли бракує слів, спробуйте такі фрази:

* «Ти нам потрібен/потрібна. Ми намагаємося тобі допомогти, і твоя участь для нас важлива».

**Поради для близьких поранених ветеранів:**

* **Баланс взаємодії:** Підтримуйте баланс між часом, проведеним разом, та можливістю людини побути наодинці.
* **Постійний зв’язок:** Забезпечте людині, яка лікується, можливість зв’язатися з вами будь-коли: «Я завжди на зв’язку, можеш звертатися, коли завгодно, це нормально». Якщо людина постійно турбує, це свідчить про потребу в психологічній підтримці. Спробуйте поговорити з нею, використовуючи алгоритми з посібника «Поговори зі мною: як надавати базову психологічну допомогу». У більшості випадків цього достатньо.
* **Залучення до справ:** Залучайте людину до різних справ як помічника, а потім домовтеся про постійні обов’язки, які вона вже здатна виконувати.

**Поради для друзів-відвідувачів:**

* **Розподіл справ:** Якщо можливо, розподіляйте всі справи та витрати між усіма, як і раніше, просто враховуючи обмеження пораненого чи хворого.
* **Уникайте тиску:** Не тисніть надмірною увагою чи нав’язливими розпитуваннями. Дотримуйтесь принципу «захоче — розкаже».
* **Використовуйте гумор:** Більше жартуйте та просіть розповідати смішні історії. Гумор – це найкращий спосіб подолати ніяковість та зняти напруження.

**Поради для знайомих та колег:**

* **Розповідайте про себе:** Спочатку більше розповідайте про себе. Чітко й щиро висловіть готовність допомогти за потреби.
* **Контролюйте емоції:** Не тисніть на людину своїми емоціями. У пораненої людини достатньо власних переживань, з якими їй доводиться справлятися, і ваші емоції тут недоречні. Якщо ви не можете впоратися зі своїми емоціями, варто тимчасово відійти.
* **Дотримуйтесь дистанції:** Якщо ви незнайомі, перш за все, зверніть увагу на дистанцію. Почніть з максимальної дистанції, яку дозволяє простір, поясніть, чому ви прийшли, а потім запитайте, чи можна підійти ближче. Спостерігайте за невербальними сигналами людини (наприклад, вираз обличчя), щоб переконатися, що дистанція залишається комфортною.

#офіційно #ПолітикаГероїв #поважай_та_дій