Сьогодні, 19 вересня, минає два роки від дня, коли вшановуємо пам’ять нашого земляка – Ярослава Довжука. Цей відважний матрос, навідник 2 штурмового відділення десантно-штурмової роти, загинув під час виконання бойового завдання поблизу Петропавлівки на Донеччині, віддавши своє життя за свободу України.

Ярослав Довжук народився 21 вересня 1992 року у селі Вовківці. Його шлях до самовідданості пролягав через навчання у Човгузівській та Святецькій школах. Він здобув фах кухаря і навіть встиг попрацювати у кондитерському цеху «Добрий хліб» у Теофіполі, де його знали як життєрадісну, працьовиту та турботливу людину. Він був люблячим сином і вірним другом, завжди готовим прийти на допомогу.

У березні 2023 року, відчуваючи священний обов’язок перед Батьківщиною, Ярослав став до лав Збройних Сил України. Його мужність та відданість стали прикладом для багатьох. На жаль, 19 вересня того ж року, під час запеклого масованого артилерійського обстрілу, життя нашого Героя трагічно обірвалося. Ця втрата стала невимовною для всіх, хто його знав і любив.

За виняткову відвагу та незламну хоробрість, проявлені під час захисту України, Ярослава Довжука було посмертно нагороджено високою відзнакою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Це визнання його героїчного подвигу, який ніколи не буде забутий.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Героя. Його подвиг – це наш непосильний біль і наша безмежна гордість. Ім’я Ярослава Довжука назавжди викарбуване у наших серцях як символ самопожертви та любові до України.

Вічна слава та шана справжньому Герою!

« повернутися