Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!

Є сила, що може забрати з життя, а з пам’яті рідних – ніколи. Немає значення, чи пройшов рік, місяць, день. Коли хтось відходить назавжди втрачаємо частинку себе. І хоча світ виглядає так само, але нічого не буде, так як це було… Залишились лише спогади…
Сьогодні, 13 серпня, минає перша річниця з дня загибелі нашого земляка, борщів’янина, Любомира ЛЮЗНОГО.
Захисник України, вірний військовій присязі, виявивши стійкість і мужність, загинув у бою за нашу Батьківщину у районні населеного пункту Діброва, Луганської області у 2023 році.
Любомир був справжнім патріотом, мав велике українське серце, йому боліла доля України і тому він не міг дозволити окупанту топтати нашу землю. Життя людини є неоціненне, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – ВІЧНА.
Світлий спомин про нашого земляка, мужнього оборонця української землі, відважного лицаря неба, назавжди залишиться у наших серцях…
Вшануймо сьогодні світлу пам’ять про Любомира ЛЮЗНОГО, кожного загиблого Героя та згадаймо їх душі у молитвах.
?ПАМ’ЯТАЄМО…
?СУМУЄМО…
?НЕ ПРОБАЧИМО…
??Слава Україні…
??Слава її Героям…