Іван Котляревський: Батько нової української літератури

9 вересня – знаменна дата для української культури, адже цього дня у 1769 році народився Іван Петрович Котляревський – видатний український письменник, військовий та громадський діяч, чия творчість стала справжнім фундаментом сучасної української літератури.

Його безсмертна поема «Енеїда», написана у 1798 році, стала епохальним твором загальнонаціонального значення. Вперше в історії української літератури видатний твір було створено живою народною мовою, що зробило його доступним та близьким для широкого загалу. Цей крок мав величезний вплив на подальший розвиток української мови та літератури.

Котляревський зробив неоціненний внесок у становлення сучасної української літературної мови. В часи, коли староукраїнська писемна мова переживала занепад, його «Енеїда», а також п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», написані на основі живого народного мовлення, започаткували новий, потужний етап у формуванні літературної мови, яку ми використовуємо й донині.

Життя та служба

Окрім літературної діяльності, Іван Котляревський мав насичене військове життя. З 1796 по 1808 роки він служив у Сіверському карабінерському полку. У 1806-1807 роках, будучи штабс-капітаном, брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в облозі Ізмаїлу. За свої заслуги, включаючи дипломатичну діяльність та кур’єрську службу на передовій, був нагороджений орденом Святої Анни 3-го ступеня.

У 1812 році, під час наполеонівського вторгнення, Котляревський відіграв важливу роль у формуванні 5-го українського козацького полку. За це отримав військовий чин майора, що свідчить про його важливість не лише як митця, а й як патріота.

Громадська діяльність та вплив

Іван Котляревський був не лише письменником і військовим, але й активним громадським діячем. Він підтримував зв’язки з декабристами, а з 1816 по 1821 роки був директором Полтавського вільного театру. Його причетність до масонської ложі «Любов до істини» та Вільного товариства любителів російської словесності свідчить про його активну участь у культурному житті свого часу.

Важливим моментом стало його сприяння у 1822 році викупу з кріпацтва видатного українського і російського актора Михайла Щепкіна. Котляревський також займав посаду попечителя «богоугодних» закладів. Навіть після виходу у відставку у 1835 році, він продовжував цікавитись культурним життям і підтримувати тих, хто до нього звертався. Література залишалася його найпалкішою пристрастю до останніх днів.

Іван Котляревський помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 року у Полтаві. Його спадщина є безцінною для української культури, а його творчість продовжує надихати нові покоління.