Десятирічна національно-визвольна боротьба проти окупантів не щадить ні бійців, ні тих, хто чекає повернення своїх рідних та близьких. Кожен день цієї битви нагадує про ціну свободи та незалежності, яка оплачується найвищою жертвою.

Сьогодні, 2 листопада 2024 року, Гайсинська громада провела в останню земну путь свого відважного Захисника України – Слободянюка Валерія Сергійовича. Народившись у 1977 році, Валерій не вагаючись став на захист Батьківщини вже в перший день повномасштабного вторгнення, добровільно мобілізувавшись до лав українського війська. Його рішення стало прикладом справжнього патріотизму та самовідданості, що надихає багатьох.

Службу Валерій Слободянюк проходив у Гайсинському РТЦК та СП як солдат роти охорони. Згодом його було відряджено до 59-ї окремої мотопіхотної бригади, де він, обіймаючи посаду стрільця-санітара, мужньо стримував ворога в зоні активних бойових дій. Його участь у гарячих точках Донеччини свідчить про безстрашність та готовність виконувати найскладніші завдання заради країни.

З 25 січня 2023 року зв’язок із цим відважним Захисником обірвався на Донеччині. З того часу він вважався зниклим безвісти за особливих обставин, залишаючи родину в болісному очікуванні. Протягом майже двох років – одного року та дев’яти місяців – його близькі жили в невідомості, сподіваючись на диво.

Однак 29 жовтня цього року судово-медична експертиза підтвердила найстрашніше. Встановлено, що наш земляк загинув 25 січня 2023 року неподалік населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області. Смерть настала під час виконання бойового завдання, безпосередньо пов’язаного із захистом Батьківщини, її незалежності та територіальної цілісності України. Жертовність Валерія Слободянюка є вічним нагадуванням про ціну, яку Україна платить за своє майбутнє.

Валерій Сергійович був не лише відмінним воїном, а й надзвичайною особистістю. Його знали як доброго, чуйного, товариського, наполегливого та відповідального чоловіка. Він завжди був готовий прийти на допомогу, роблячи все можливе та неможливе, щоб підтримати тих, хто цього потребував. Окрім військових здібностей, Валерій мав “золоті руки”, умів виконувати дизайнерські ремонти європейського рівня, що свідчить про його багатогранність та талант. Його любили та поважали друзі, знайомі, колеги по роботі, побратими по службі та всі, з ким він був знайомий, адже його щирість та доброзичливість притягували людей.

У цього героя, Захисника України, залишилася дружина, двоє синів та онуки. Їхня втрата є невимовною, але пам’ять про його подвиг буде джерелом сили та гордості.

У цей скорботний день, щоб віддати шану Воїну та Патріоту, до Храму Святого Великомученика Пантелеймона прийшли численні люди: близькі та рідні, представники місцевої влади, побратими, сусіди, друзі та духовенство. Це зібрання свідчить про те, як глибоко його жертовність торкнулася кожного.

Після панахиди поховальна процесія вирушила парком культури через площу Миру до останнього місця спочинку Героя на міському кладовищі міста Гайсин. Прощалися з ним зі всіма військовими почестями на Алеї слави. У момент прощання із цим Захисником України звучав Державний Гімн України, а почесна варта здійснила постріли військового салюту, віддаючи данину поваги.

На траурному мітингу міський голова Анатолій Гук звернувся до родини зі словами підтримки та глибокого співчуття, висловивши скорботу від імені всіх жителів територіальної громади. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Валерія Слободянюка та всіх полеглих Захисників і Захисниць України, які віддали своє життя за свободу.

Пам’ять про Валерія Слободянюка назавжди закарбована в наших серцях, у серцях тих людей, яким пощастило зустрітися з ним: щирим, веселим, добрим, працьовитим. Його подвиг є невід’ємною частиною історії нашої боротьби.

Вічна слава та шана Захиснику України! Герої не вмирають! Слава Україні!