Близький Схід знову опинився в епіцентрі світової уваги, а його геополітична архітектура зазнає серйозних випробувань. Конфлікт, який раніше міг бути класифікований як локальний обмін ударами між Ізраїлем та Іраном, набув нового, небезпечного виміру після втручання Сполучених Штатів. Ця ескалація викликає низку критичних питань: якою буде реакція Ірану на дії США, спрямовані проти його ядерних об’єктів, та якими будуть наступні кроки Вашингтона у цьому вкрай чутливому регіоні. Напруженість на Близькому Сході посилюється, створюючи передумови для подальших непередбачуваних подій, що можуть мати глобальні наслідки. Після того, як Ізраїль фактично нейтралізував протиповітряну оборону Ірану, Сполучені Штати приєдналися до цього протистояння, завдавши ударів по ядерній інфраструктурі Ірану. Цей крок Вашингтона спричинив хвилю занепокоєння по всьому світу щодо подальшої долі іранської ядерної програми та її впливу на міжнародну безпеку.

Ядерна лихоманка

Після здійснених ударів, високий представник США заявив, що ці дії є “видатним військовим досягненням”, а “ключові об’єкти Ірану зі збагачення урану були повністю та безповоротно знищені”. Проте офіційний Тегеран очікувано спростував цю інформацію, наголосивши, що атаковані об’єкти були заздалегідь евакуйовані, а отже, завдані руйнування не є значними. Більше того, представники Ірану підтвердили, що країна не має наміру відмовлятися від збагачення урану для мирних цілей, водночас обіцяючи дотримуватися зобов’язань у межах Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Іран також нагадує, що інші держави не мають права обмежувати його суверенне право у цьому питанні.

Тема можливого створення Іраном ядерної зброї є предметом постійних дискусій. Так, на початку весни 2025 року один із директорів розвідувальних служб США, виступаючи в Конгресі, зазначив, що “розвідувальні служби США продовжують вважати, що Іран не створює ядерну зброю”. Проте, за іншими даними, представники розвідки нібито заявляли на закритих засіданнях про значну близькість Ірану до створення ядерної зброї. Де ж істина? За інформацією Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Тегеран вже накопичив понад 400 кг урану, збагаченого до 60%. Теоретично, цей обсяг може бути швидко дозбагачений до 90%, що потенційно дозволить Ірану створити до десятка ядерних боєголовок. Таким чином, удари США по іранських ядерних об’єктах розглядаються як превентивні дії, спрямовані на стримування цієї загрози. Було відомо, що планування майбутньої операції США на Близькому Сході було завершене заздалегідь, і ці плани були схвалені керівництвом країни.

Відмова від ядерної програми vs повалення режиму

Аналітики зазначають, що лідери США прагнуть швидких і гучних результатів, які б закріпили їхній образ “великих” лідерів. Інструменти для досягнення цієї мети можуть змінюватися: від спроб дипломатичного врегулювання конфліктів до військових дій, спрямованих на вирішення ключових проблем міжнародної безпеки. При цьому, важливо розуміти, що попри союзницькі відносини, інтереси Ізраїлю та США щодо Ірану можуть відрізнятися. Ізраїль, можливо, прагне втягнути США в довготривале протистояння, тоді як для США “швидка війна” може бути більш привабливим варіантом, особливо з огляду на внутрішньополітичний календар. Тривалий конфлікт, особливо напередодні виборчих кампаній, є менш бажаним для адміністрації.

Деякі експерти вважають, що Іран і США, ймовірно, поки що вирішили уникнути подальшої ескалації, обмінявшись погрозами. Це не виключає потенційних іранських ударів по Ізраїлю, але вказує на обережний підхід сторін. Надалі Білий дім, вочевидь, діятиме пропорційно діям Ірану. Водночас інші аналітики переконані, що обмежений характер дій США, який спостерігається зараз, цілком може бути розширений. Маючи в регіоні значні військові ресурси та домінування в повітрі, США можуть розширювати спектр і масштаб завдань – від знищення всієї військової інфраструктури Ірану до атаки на цивільну інфраструктуру, якщо цього буде недостатньо. Проте, мова не йде про наземну операцію, оскільки це може “знищити політичну коаліцію” всередині країни. Таким чином, з одного боку, США мають можливості домогтися від Ірану обмежень його ядерної програми, або навіть довести до знищення теперішнього режиму. З іншого боку, завжди існує опція заявити: “Ми на роки відкинули іранську ядерну програму та військову інфраструктуру, тому можемо відступити”.

Чим відповість Іран?

Імовірними цілями для Ірану можуть стати сили США на Близькому Сході. Це може бути як прямий ракетний удар з території Ірану по американських базах, так і використання проксі-сил для провокацій. Проте, обидва ці інструменти до певної міри ослабли через попередні дії Ізраїлю. Водночас будь-які масштабні дії Ірану в Ормузькій протоці, які завадять експорту нафти з регіону, можуть налаштувати сторонніх спостерігачів проти Тегерану. Експерти додають, що Іран дійсно може блокувати Ормузьку протоку, проте варто брати до уваги його попередню тактику: зупинка та потенційний арешт суден у межах власної зони контролю, а також “тренувальні пуски” балістичних ракет за межі власної зони контролю. Навіть якщо повне блокування не відбудеться, ці дії створять черги та затримки, що є своєрідним “м’яким тиском”.

Поки тривають дипломатичні зустрічі на високому рівні, важливо також враховувати реакцію інших світових гравців. Наприклад, США закликають Китай не допустити закриття Ормузької протоки, адже Пекін “сильно залежить” від неї для своїх нафтових поставок. Це завдасть економіці інших країн набагато більшої шкоди, ніж американській. Однак представник КНР у Раді безпеки ООН заявив, що Іран постраждав, “але авторитет Сполучених Штатів також був пошкоджений – як країни, так і учасника будь-яких міжнародних переговорів”. Це не дивно, адже ослаблення США вигідне Китаю. З іншого боку, ескалація довкола Ірану має стати тривожним сигналом для Пекіна щодо його стратегії, яка може виявитися програшною, якщо не вживати жодних дій.

Точка біфуркації

Ще один глобальніший аспект розгортання конфлікту на Близькому Сході – це переформатування розподілу впливів та ролей у світі. Аналітики вважають, що теперішня ситуація є прямим наслідком каскаду багатьох процесів, запущених ще роки й десятиліття тому, які досягли свого піку через непродуману зовнішню та безпекову політику. Фактично, світ опинився в ситуації остаточно паралізованої системи міжнародних політичних і безпекових інституцій. Як показує історія, єдиним ефективним виходом з цієї ситуації може бути глобальний конфлікт – Третя світова війна.

На жаль, “точкою біфуркації” може стати використання зброї масового знищення (тактичного боєзаряду, “брудної” бомби, теракту на ядерному об’єкті). Ймовірність такого сценарію зростає швидше, ніж світові ціни на нафту. Останній договір про скорочення ядерних озброєнь закінчує свою дію в лютому 2026 року, а далі – жодних правил та обмежень. Після першого шоку від відкриття “скриньки Пандори” відбудеться фіксація позицій сторін та паралельний підрахунок ядерних потенціалів. Потім вся система вибудується на основі наявного та потенційного володіння ядерною зброєю та готовності її застосування. Всі інші країни будуть намагатися сховатися під “ядерними парасольками” тих, кому пощастило. Втім, це – лише прогнози. Можливо, страх зіграє свою роль, і людство зупиниться перед такими загрозами. У такому разі світ ще зможе на якийсь період повернутись до системи зі зрозумілими правилами та обмеженнями, що дозволить уникнути найгіршого сценарію для міжнародної безпеки.