Верховна Рада України ухвалила знаковий Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», який суттєво впливає на діяльність церковних структур в Україні. Цей документ, прийнятий 20 серпня 2024 року, отримав підтримку 265 народних депутатів. Основна мета закону – протидія діяльності Російської православної церкви (РПЦ), яка визнана ідеологічним продовженням держави-агресора та співучасницею воєнних злочинів. Як наслідок, діяльність РПЦ на території України забороняється.

Цей крок України узгоджується з міжнародними тенденціями. Раніше Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у своїй Резолюції 2540 (2024) засудила РПЦ, а Парламент Естонії визнав її терористичною організацією.

Відповідно до нового Закону, релігійні організації, які мають зв’язок з РПЦ, зобов’язані припинити свою афілійованість. Для цього передбачена чітка юридична процедура. Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) проводить дослідження, яке встановлює факт входження релігійної організації до складу РПЦ. Якщо зв’язок підтверджено, ДЕСС видає припис, який може вимагати, наприклад, виходу представників організації з керівних органів РПЦ (Синоду, Архієрейського Собору тощо). У разі виконання цієї вимоги, положення закону про заборону діяльності афілійованих з РПЦ організацій не застосовуватимуться.

Експертиза ДЕСС, проведена на початку 2023 року, встановила, що Українська православна церква (УПЦ) є частиною РПЦ. Однак, Закон не означає автоматичну заборону УПЦ. Він забороняє діяльність РПЦ як іноземної релігійної організації з центром у країні-агресорі. Релігійні організації, афілійовані з РПЦ, повинні пройти процедуру виходу зі складу РПЦ.

У разі відмови виконати припис, ДЕСС може звернутися до суду, який прийматиме остаточне рішення щодо припинення діяльності такої релігійної організації.

Деякі коментатори висловлюють думку, що Закон фактично забороняє УПЦ, оскільки вона не зможе виконати вимогу щодо виключення згадки про себе зі статутних документів РПЦ. Однак, автори Закону наголошують, що це не зовсім так. Закон передбачає, що якщо особи, які входять до керівних органів РПЦ, публічно заявлять про свій вихід з них та розірвуть зв’язки з РПЦ, то заборона не застосовуватиметься. ДЕСС ще 1 червня 2023 року надала роз’яснення щодо заходів, які може вжити УПЦ, включно з оприлюдненням офіційного документа про вихід зі складу РПЦ та інформуванням Помісних Православних Церков.

Україна не вимагає від УПЦ зміни віровчення, літургійних практик чи календаря. Єдина вимога – розірвати зв’язок з РПЦ, яка бере участь у війні проти України. Історичні паралелі можна знайти в американських колоніях, де релігійні організації розривали зв’язки з церквами, що підтримували ворожі режими. Подібно до заборон на носіння бурки чи будівництво мінаретів у європейських країнах, Закон України спрямований на захист конституційного ладу від підривної діяльності РПЦ.

РПЦ активно підтримує російську агресію, виправдовуючи вбивства, руйнування культових споруд та переслідування віруючих на окупованих територіях. На противагу цьому, Закон є необхідним для захисту демократичного суспільства, громадської безпеки та свобод. Він не забороняє жодної чинної в Україні церкви, але не допускає підпорядкування релігійних організацій центрам, ворожим до української державності.

Важливою є підтримка цього курсу з боку Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), яка підтвердила свою позицію про неприпустимість діяльності організацій, центр яких знаходиться в державі-агресорі. Соціологічні опитування підтверджують, що більшість українців вважають, що свобода совісті в Україні дотримується, а міжконфесійні відносини є нормальними.

Відповідно до звіту Pew Research Center, Україна демонструє кращі показники релігійної свободи, ніж багато західноєвропейських країн. Закон не забороняє УПЦ, а лише унеможливлює її підпорядкованість Російській Церкві, яка розв’язала війну проти України.